50 РОКІВ ЗБИРАВ ВИСЛОВИ МУДРОСТІ

Михайло Рега з Іршавщини

У ці дні Михайлу Резі з с. Лоза на Іршавщині виповнилося б 95. На перший погляд, проста, нічим не примітна людина. Народився далекого 1922 року в багатодітній сім’ї. У 1942-му закінчив Мукачівську гімназію. Працював спочатку у фінвідділі Великоберезнянського району, потім головним бухгалтером у різних установах Іршавщини. Серед ровесників вирізнявся хіба тим, що у вільний від роботи час багато читав, а все, що припадало до душі, записував. Протягом півстоліття зібрав у 6 зошитах мудрі вислови, приказки, поради, роздуми, які на схилі літ подарував своїм онукам.

Його син Іван продовжив справу: зібрав рукописи батька і в 2009-му видав книгу «Вислови мудрості». Замість передмови вона починається зі звернення до тих, хто найдорожчий для нього в житті: «Дорогі внуки! Протягом 50 років я записував вислови мудрості. Вони були моїми провідниками в житті. Зробили мене паном своєї волі, другом своєї долі і слугою своєї совісті. Хотілося б, щоб мудре слово було порадником і для вас. А тому заповідаю кожному по одному зошиту висловів мудрості. Періодично обмінюючись ними, ви зможете перечитати всі. Для доброго початку одна з мудрих порад: «Завжди стримуйте свій гнів».

Працюючи над підготовкою книги до друку, мені доводилося неодноразово бувати з дочкою Михайла Реги, Марією Михайлівною, яка працює в Іршавській дитячій школі мистецтв, у їхньому рідному селі. Із ким не говорив, усі з повагою відгукувалися про нього. «Михайло Михайлович був унікальною людиною, – сказав тодішній директор Лозянської ЗОШ І – ІІ ступенів Володимир Товт. – Він жив проблемами села, щоразу при зустрічі з односельцями чи знайомими вітався першим. Цікавився і релігійним життям. Біблію, за його словами, прочитав одинадцять разів. Щоразу знаходив у ній щось нове, загадкове, таємниче, незвідане досі. Душа його хотіла пізнати щось нове. Читав її не лише рідною, а й угорською, чеською, російською мовами. Інколи знаходив розбіжності в перекладах.

Михайло Рега до всього ставився по-філософськи. Навіть до їжі. Повільно все пережовував. Вважав, що страва повинна бути насолодою. Радив ніколи не переїдати ввечері, бо будеш погано спати. А якщо людина вночі не відпочила, як слід, то вдень із неї буде поганий працівник. Любив географію. Цікавився історією Лози і Закарпаття, заглиблювався в історико-краєзнавчу літературу. Книги були конкретним його порадником».

Його невістка Маргарита Іванівна ділилася: «Заглиблюючись у спогади про моє знайомство з родиною Регів, пригадую: в той час я, молода вчителька, дружина Івана, почувала себе по-справжньому захищеною й навіть окриленою від спілкування з фантастично мудрими й порядними людьми. З перших днів у розмовах, ставленні до мене й усього того, що я роблю, відчувала повагу, толерантність, розуміння. У ранньому віці я залишилася без батьків, із особливою увагою прислухалася до всіх повчань, житейських настанов Юлії Миколаївни та Михайла Михайловича. Якась позитивна родинна гармонія панувала в сім’ї Регів. Порядок і дисципліна, інтелігентність і порозуміння, Божа благодать і взаємна любов наповнювали щасливим змістом їхню оселю. За багато років я ні разу не почула в хаті підвищеного емоційного тону або лайливого слова. Ми мали зразкову школу, як будувати сімейні стосунки. Хоч зараз, із віком і досвідом, не можу з упевненістю сказати, що ми були учнями. На жаль, так і не засвоїли його головного правила: «Завжди стримуйте свій гнів».

Маргариту Регу вражали інтелект Михайла Михайловича, ерудиція, акуратність, яка була притаманна гімназистам дорадянського часу. У нього була велика бібліотека – книги українською, російською, угорською, чеською, німецькою та навіть латинською: медицина, наука, техніка, мистецтво, різні словники, енциклопедії – усі вони на полицях були розміщені тематично.

А ось що розповів у книзі «Вислови мудрості» односелець Михайла Михайловича Василь Керечанин. «М. Рега прибув на Іршавщину в 1945 році. На мітингу в Іршаві з нагоди Дня перемоги зустрів дівчину Юлію, на якій і одружився. У сім’ї народилося двоє дітей: Іван та Марія, яких виховали й вивели в люди. Діти стали вчителями. Дружина Юлія Миколаївна працювала завідуючою Лозянським будинком культури. А Михайло Михайлович за професією був бухгалтером, трудився в районній кінофікації».

У сільському клубі організував навчання шахової гри чи не всіх юнаків. Василь Керечанин теж вважав себе учнем Михайла Михайловича. Дітлахи
тягнулися до нього.

М. Рега мав великі організаторські здібності з розвитку різних видів спорту. Не один раз у неділю збиралася дітвора на сільському стадіоні, й перш ніж грати у волейбол, тренер і всі вихованці повинні були виконати певний комплекс фізкультурно-тренувальних вправ. На сільський стадіон Михайло Рега запрошував команди з Сільця та Іршави. Приходили й колективи з інших сіл району. Лозянські спортсмени показували добру гру, вигравали.

Доля мене звела з Іваном Михайловичем, сином Михайла Реги, понад 35 років тому. Районний комітет народного контролю (за радянських часів була й така структура), відділ освіти, районний комітет з фізичної культури і спорту спільно з редакцією газети «Нове життя» організували рейд-перевірку по проведенню спортивної роботи в загальноосвітніх школах району. Хоч то були й брежнєвські часи, як вчитель він намагався бути самостійним, проявляв творчість та ініціативу. У той час, коли грізні перевіряючі наводили «шмон», Іван Михайлович проводив уроки так, що кожен учень міг займатися індивідуально, без усякого тиску з боку вчителя. Тоді зі списаними батьком товстими зошитами він і звернувся до мене. Я переглядав їх кілька разів і охоче погодився взятися за літературне редагування. Адже то був справжній скарб. У зошитах зібрані висловлювання великих людей, чиї імена вже навіки ввійшли в історію: В. Гюго, В. Шекспір,
А. Чехов, Л. Толстой, Г. Сковорода, Г. Гейне, Д. Лондон, Арістотель, Діоеген, Гегель…

Книга спонукає кожного з нас замислитися, вона – джерело невичерпної мудрості.

– Кожна людина має пам’ять, – казав Іван Рега. – Але кожному властиво забувати. А цікаві й важливі філософські думки забувати не слід. Якщо забулися, то час від часу їх треба відновлювати в пам’яті й керуватися ними в житті. Це, мабуть, і спонукало батька записувати все те цікаве, що пізнав, відчув, зрозумів, пережив.

Насамкінець – кілька висловів мудрості з книги М. Реги.

♦ Найвища мудрість – платити за добро добром, а за зло не платити зовсім.

♦ Сонце освітлює людині дорогу, книга дає їй крила.

♦ Знання – скарб, який усюди йде за тим, кому він належить.

♦ Кохання, як і кожне почуття, підвладне розумові, якщо він є.

♦ Рядки, адресовані коханій людині, в очах інших завжди трішки наївні.

♦ У мистецтві всі місця вакантні.

Василь ШКІРЯ

Будьте першим, хто прокоментує цю новину!

Залишити коментар

Вашу електронну пошту не буде опубліковано.


*