БАБУСЯ ЧЕХ

ТА ЇЇ ВЕЛОСИПЕД

Днями в житті цієї жінки був черговий день народження – їй виповнилося дев’яносто три роки.

Минулого тижня навіть не сподівався, що «вполюю» такий унікальний та безцінний кадр – зафіксую мешканку однієї з близьких до мене вулиць Гізеллу Чех. Післяобіддя я йшов додому пішки, а вона тручала невеличкі та не першої свіжості біціґлі. Аж порадів, що при мені був фотоапарат.

Отже, коли порівнялися, запитав, чи можна бабцю для історії зазнімкувати? Пані Чех лишень усміхнулася та не сказала нічого, але, мабуть, подумала: «А кому я, стара баба, потрібна?» Прочитавши її думку, я на те відповів, що фото стане раритетним, його побачать як читачі газети, так її діти та онуки, а ще сусіди та все місто. Бабця не заперечувала, тим паче, що совісно виконала покладені на неї того дня обов’язки. Поверталася з міста хоча і втомлена, але з доброю душею.

Саме в цю мить із хати навпроти вийшла Єлизавета Сабов і сказала, що є давньою сусідкою родини Чех. А ще розповіла, що ця сім’я здавна займається квітами, у дворі є теплиця, де завжди кипить робота. До того ж будь-якої пори – як навесні, так улітку, восени та взимку. Зауважила: сусідка Гізелла Чех 21 квітня має день народження – на її життєвому календарі запалала цифра 93. Саме стільки весен на білому світі прожила ця бабуся. Пообіцяв, що коротенько розкажу про неї зараз, а як доживемо до її дев’яносто п’ятиліття, то напишу повноформатний нарис.

– Дуже добре зробите, – продовжила розмову пані Сабов. – Гізі-нийні це заслужила хоча б уже тим, що прожила такі прекрасні роки, що побачила світ двадцять першого століття в усій його красі.

Мене неабияк порадували такі слова, а особливо тоді, коли своєю рукою обгорнула бабусину п’ятірню (на фото) та сказала: «Ми готові, пане кореспонденте, знімкуйте!»

Щиро подивувала рухливість бабусі, її снага та енергійність. Бо хтось у такому віці сидить біля печі або лежить у ліжку, коли сам собі навіть води не може принести. Натомість 93-річна берегівчанка систематично буває на базарі, нерідко навіть торгує квітами. А займаються цим бізнесом два її сини – Людвіг і Андрій. Дуже працьовита сім’я, тут ніхто та ніколи не сидить без діла, руки завжди в роботі. Час від часу заняття знаходить для себе ще й ця старенька бабуся.

Михайло ПАПІШ

Будьте першим, хто прокоментує цю новину!

Залишити коментар

Вашу електронну пошту не буде опубліковано.


*