Неділя
22 квітня 2018 р.
Електронна версія газети
Нехай у ваш дім приходять тільки добрі новини

БЛАЖЕННА БАГАТОДІТНА РОДИНА,

де панують мир і злагода

Відверто кажучи, нині немодно мати багато дітей. Теперішні батьки стали практичними: менше малечі – менше турбот. Інколи почуєш нарікання на суєтність навіть від тих, хто має лише кровинку-одинака. І все ж бувають протилежні випадки, де родина велика, та в хаті панує мир.

Мова про багатодітну сім’ю Воробців, яка проживає в Матачові, що підпорядковується Ізківській сільраді. Мати Оксана Андріївна, якій сорок, та старший на чотири роки її чоловік Іван Михайлович мають, нівроку, аж восьмеро діточок: чотири синочки та чотири дочки. Всі вони для них душевна відрада й гордість, бо слухняні з пелюшок, старанні й чесні.

То в рік, а то й у три поповнювалася сім’я новонародженими. Одні односельці кажуть, що вони, мов сходинки до хати, а інші – що символізують чарівні пелюстки родинного букета. Найстаршому Іллі, який вчиться в обласному центрі в ліцеї, виповнилося 16 літ, а наймолодшій Софійці – всього три рочки. А ще Іванко, Марійка, Давид, Петрик, Вероніка, Оксанка тягнуться один за одним і живуть за принципом: один за всіх, усі за одного. Не треба було й батьківської науки, щоб існувала товариська естафета – доросліший повинен допомагати молодшому. Подружжя каже, що кожне любе їхньому серцю, та все ж, як трапляється, найніжніше й найсолодше – найменше, себто Софійка, котра пухкенькими рученятами повсякчас тягнеться в обійми як до мами й тата, так і до братиків та сестричок. Вона для них, як жива забавка.

Оксана Андріївна, яка майже не перериває декретні відпустки після заміжжя, за фахом учитель німецької мови, закінчила УжНУ. Іван Михайлович, до речі, в молодості був спортсменом, виконав норматив кандидата в майстри спорту з лижних перегонів, трудився в райцентрі на заводі «Електрон» аж допоки той не розпався. З цього приводу чоловік особливо не розчарувався, бо має золоті руки в будь-якому ділі. Частіше всього працює за кордоном у Чехії. Звісно, через це велика ноша лягає на плечі дружини, адже утримують корову, кроликів, свиней, курей, гусей, вирощують картоплю й усіляку городину... Радо стає на душі батькам, коли в поміч напрошуються підростаючі діти.

«Прибереш пня – даш йому ім’я», – так кажуть у народі, й прислів’я у пригоді. Якось пращур Іван Чічур попрохав підлатати стареньку в зруб хатину, якій тепер уже за вік, щоб мала користь для нащадків. «Добре, що послухався діда», – розповідає Іван Воробець, який її невпізнанно реконструював. Давнє дерево, наче дзвін, бо в минувшину предки знали, коли підсікти будівельну деревину, яка годна служити століттями. Не лише розбудував житлове приміщення, що стало просторим, а й зі смаком оформив. Не те, що не тісно, а комфортно сімейному гурту під дахом свого нового-старого дому в складі аж 10 чоловік.

Подружжя пам’ятає своїх прародичів. Бабуся Гафія мала здібності сільської повитухи. А ненька Єва Михайлівна теж із роду матерів-героїнь – народила 12 дітей, із яких 9 залишилися живими.

Сім’я Воробців надзвичайно побожна. Віру у Всевишнього глава сім’ї Іван засвідчує й своїми вмілими руками на будівництві нового храму по сусідству з діючим старим. «Він – наша надія і в подальших справах, коли буде проводитися опалення», – мовить голова місцевої сільради Михайло Дубанич, тепло відгукуючись про родину.

Милі юні сестрички й братики-«воробчики», безсумнівно, за такого виховання будуть порядними людьми. І милосердними, бо 13-річна Марійка, яка приносить похвальні листи зі школи за відмінне навчання й кохається в музиці, опановуючи ази баяністки, та 10-літній Давид уже мріють стати лікарями, щоб рятувати життя інших. Правда є правдою: де злагода в сім’ї, там щасливі люди.

Василь ПИЛИПЧИНЕЦЬ

новини

Calendar

Пн
Втр
Срд
Чтв
Птн
Сбт
Ндл
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
 
August 2017
 


...