БУДЬМО ГІДНИМИ НАЩАДКАМИ

До 74-ї річниці Карпатської України

Ми, громадяни незалежної України, з великою повагою дивимося на  славетну сторінку історії української державності. Пам’ятаємо, вчимося, відкриваємо незнані цікаві та повчальні факти історії.

Днями в Ужгородському багатопрофільному ліцеї «Лідер» — ЗОШ №20 відбулася зустріч з сучасними представниками славнозвісного спортивно-патріотичного руху «Карпатська Січ» Юрієм Славіком, аспірантом кафедри «Історії України» Тарасом Деяком, Віктором Митришиним та Іваном Кузьмою. Змістовною та цікавою була розповідь про визначальну історію, яка творилася в нашім краї. Слухачі ніби «набиралися володарського духу, якого нам треба, сповнювалися свідомістю нашого основного історичного права: бути справжніми панами нашої землі!».

Отже, про головне.

Карпатська Україна – протягом 1938—1939 рр. автономна Українська Республіка у складі Чехословаччини, з 15 березня 1939 р. — Українська незалежна держава (всенародно обраний парламент проголосив незалежність та обрав Президентом А.Волошина; чисельність населення – близько 550 тис. осіб).

Після Мюнхенського договору між Великобританією та Францією з одного боку та Німеччиною й Італією з іншого щодо поділу Чехословаччини (30 вересня 1938 р.) складне становище останньої і боротьба українців за політичні права змусили чехословацький парламент 22 жовтня 1938 р. ухвалити конституційний закон про автономію Карпатської України. 8 жовтня 1938 р. було утворено перший автономний уряд Карпатської України на чолі з А.Бродієм, якого за відверто проугорську політику через 20 днів було усунуто з посади. Натомість прем’єр-міністром призначено А.Волошина, який активно здійснював заходи, спрямовані на розбудову держави.

Першочергову увагу в умовах боротьби з угорськими терористичними формуваннями було приділено створенню збройних сил. Організація народної самооборони “Карпатська Січ” постала на основі молодіжних організацій (передусім – «Пласту») і за підтримки Організації Українських Націоналістів. Рішенням Віденського арбітражу 2 листопада 1938 р. значну частину Карпатської України (Ужгородський, Мукачівський і Севлюський повіти) з містами Ужгород, Мукачево і Берегово було приєднано до Угорщини. За цих умов столицю Карпатської України перенесено до м.Хуст.
12 лютого 1939 року відбулись вибори до Сойму Карпатської України, в яких взяли участь 92,5% населення. За проурядову партію «Українське національне об’єднання» проголосували 92,4% виборців.

15 березня 1939 року Сойм проголосив повну державну самостійність Карпатської України і схвалив Конституцію (Конституційний закон, ч.1), яка визначила державний устрій (президентська республіка). Президентом обрано А.Волошина. Державною мовою визнано українську, державним прапором — синьо-жовтий стяг, гербом – сполучення крайового герба (ведмідь у лівім червонім колі й чотири сині та три жовті смуги в правому півколі) з національним (тризуб Володимира). Державним гімном стала пісня “Ще не вмерла Україна”.

15 березня 1939 року хортистська Угорщина за підтримки гітлерівської Німеччини розпочала агресію проти Карпатської України. По суті оборона Карпатської України була першим збройним виступом українців проти фашизму. Саме з боїв на Закарпатті для українців розпочалась Друга світова війна у той час, коли Сталін проводив спільні з Гітлером військові паради. У гірських районах загони “Карпатської Січі” продовжували боротьбу з угорськими регулярними частинами до кінця травня 1939 року.

Таким чином, незалежна Українська держава на Закарпатті стала важливим етапом національного державотворення, який продемонстрував, що Закарпаття – українська земля, жителі якої прагнуть соборної держави разом із співвітчизниками з інших українських земель.

Іван Ірлявський, поет, учасник подій, закатований фашистами у Бабиному Яру, пророче писав: «Побідила Правда, побідили українці! Карпатська Україна вільна, а скоро остаточно побідить цілий Український Нарід на всіх просторах української землі, бо обрії вже горять…». Будьмо ж гідними нащадками борців за незалежність!

Олена ВОРОТИНЦЕВА,
вчитель історії та права ліцею «Лідер».
м. Ужгород.

«…Дивимося на нинішню важну хвилину не тільки з погляду нових конституційних параграфів, а з погляду століть, з історичного становища. Відчуймо всю переломовість хвилини! Подумаймо, як дивилися б на наші дні наші прадіди і як дивитися будуть на них наші нащадки… Тож творім і творім якнайбільше самі, бо коли будуть творити за нас другі, не наберемося скоро володарського духу, якого нам треба. А на сторожі наших нових прав поставмо свідомість нашого основного історичного права: бути справжніми панами нашої землі!».

Тижневик «Наступ» (друкований орган Карпатської Січі),
листопад 1938 р.

Будьте першим, хто прокоментує цю новину!

Залишити коментар

Вашу електронну пошту не буде опубліковано.


*