ЧОМУ Б НАМ НЕ ВІДРОДИТИ

Машкінський фестиваль?

Будемо відвертими: Машкінський фестиваль був серед найбільш масових культурно-мистецьких заходів, які проводилися свого часу на Іршавщині. Щорічно в ньому брали участь близько 70 вокальних ансамблів (дуетів, тріо, квартетів) та окремі виконавці не тільки нашого краю, а й з Києва, більшостей областей України та з-за кордону — Словаччини, Польщі, Угорщини. Із часу його заснування у ньому взяло участь понад 2500 учасників. Позитивно відгукувалися про фестиваль народні артисти України Іван Попович, Степан Гіга, Марія Зубанич, Петро Матій, інші відомі закарпатці.

Фестиваль тривав 2—3 дні. Зокрема, першого дня конкурсанти брали активну участь у творчих зустрічах, з концертними програмами виступали в Довгому, Ільниці, Кушниці, Лисичові, Приборжавському та Іршаві. Переможці конкурсної програми збиралися в неділю на гала-концерт, який розпочинався позивними Машкінської пісні “Верховино, мати моя». Потім на сцену виходили учасники народного самодіяльного ансамблю “Боржава” Довжанського центру культури, яким свого часу керував талановитий музикант і композитор Михайло Машкін (на фото).

Учасники ансамблю — то жива легенда краю. У 1956 році колектив став переможцем обласного конкурсу і вперше виступив у Києві на фестивалі молоді. А пісня “Верховино, мати моя” облетіла весь світ і стала своєрідним гімном Закарпаття. Вокальний квартет у складі Софії Якуб, Ганни Пацкан, Йолани Панющик та Марії Фірки 13 разів демонстрував свою майстерність у Москві. Зокрема, у Кремлівському палаці, в Колонному залі Будинку спілок. А під час декади української літератури і мистецтва в Білокам’яній восени 1960 року із великим успіхом виконали пісню “Вечір над Боржавою”. Тоді з перших рядів глядачів лунали вигуки: “Співайте ще!”, “Співайте!”. Пісню доводилося повторювати ще і ще.

У складі ансамблю активну участь брав і заслужений працівник культури України Василь Гичка. Він ще й дотепер згадує виступи за кордоном. Їх схвально, нестихаючими бурхливими оплесками зустрічали у Фінляндії, Німеччині, Польщі, Чехословаччині, а також у багатьох куточках колишнього Радянського Союзу. Втім, Василь Михайлович співає в рідному ансамблі дотепер, навіть записав альбом, до якого входить 18 пісень.

Свій 10-літній ювілей ансамбль відсвяткував у жовтні 1964 р. Вже тоді до його репертуару ввійшло близько 600 пісень і 50 танців. Поряд із творами українських композиторів він виконував закарпатські, чеські, словацькі й румунські народні пісні, а також танці Закарпаття.

Після смерті М.Машкіна з кінця 1971-го по 1976 рік “Боржавою” керував М.Крученик, із 1977 р. і дотепер — Іван Кертис, який був учасником ансамблю з юних літ, ще за керівництва М.Машкіна. Тепер це один із знаних колективів Іршавщини, який стабільно працює, правда, вже в меншому складі, як хорова група. Збережено і звання народного. До речі, колектив завжди був візитівкою на щорічному пісенному фестивалі ім. М.Машкіна, започаткованому в 1994 році як яскраве свято популярної та авторської пісні. Згодом у 2000-му рішенням Міністерства культури України фестиваль отримав статус всеукраїнського.

Теперішнє молоде покоління мало знає про людину, яка ще за життя стала легендою. Михайло Машкін народився 25 листопада 1926 року в с.Новоолександрівка Синельниківського району на Дніпропетровщині у селянській родині. Дитинство його було далеко не безхмарним, бо припало на період страшного голодомору. У 15 років, за спробу опору фашистам, Михайла заарештовує гестапо. Йому довелося пережити весь жах в’язня концтаборів Дахау і Мадхаузен. Та хлопцеві судилося вижити. І допомогла йому в цьому добра серцем людина — в’язень Петро Байда. Він напоумив хлопця під час однієї із чергових перереєстрацій записатися на його ім’я, стати, так би мовити, його сином. “Злочин” перед рейхом Степана Байди (таке ім’я і прізвище мав у таборі Михайло Машкін) був незначним, і його направили на роботу. Так він і вижив. Про все це розповів у автобіографічній повісті “Вогонь у пітьмі”, яка побачила світ у 1968 році в Ужгородському видавництві “Карпати”.

У 1945 році Михайло Машкін приїжджає на Закарпаття. Працював спочатку методистом Великоберезнянського будинку культури. Тут і запримітив його колишній директор Довжанського ДОКу М.Масинець і запросив у Довге. Той період його творчості був найпліднішим. Ансамбль пісні і танцю “Боржава” під керівництвом М.Машкіна дуже скоро став знаним і популярним далеко за межами не лише району, області, а й України. Поєднуючи в собі талант поета і композитора, він створює такі популярні ліричні пісні, як “Вечір над Боржавою”, “Тобі, вівчарю”, “Пісня про лісника”. А пісня “Верховино, мати моя” стала справжнім ліричним шедевром, іскристим діамантом у барвистому вінку пісенних перлин нашого краю, окрасою золотого пісенного фонду України.

Машкінські музично-пісенні традиції живуть у нашому краї, передаються від покоління до покоління. Саме з метою їх збереження і було започатковано проведення в нас у районі музично-пісенного фестивалю, названого ім’ям Машкіна. А кілька років тому через фінансову скруту фестиваль було призупинено. Сподіваємося, ненадовго. Уже в 2014 році він повинен відродитися, а в недалекому майбутньому одержати статус міжнародного.

Василь ШКІРЯ.
м.Іршава.

Будьте першим, хто прокоментує цю новину!

Залишити коментар

Вашу електронну пошту не буде опубліковано.


*