Cтепан Сігетій чекає тепла, щоб у свої 87 помалювати з натури

Відома на закарпатті постать — у ролі художника

У березні виповнилось 87 років з дня народження заслуженого працівника культури,  художника і вихідця з села Олешник Виноградівського району Степана Сігетія. Він більше знаний тим, що впродовж 25 років керував відділенням ВАТ «Інтурист» в нашій області. Саме з його ініціативи і під його керівництвом в Ужгороді було збудовано потужний готельний комплекс міжнародного класу «Закарпаття». До речі, Степан Сігетій став  першим його директором. А ще встиг за життя покерувавати хором у рідному селі та співав у хорі в Ужгородській учительській семінарії. Проте цікавий він і як художник. Ще у дитячі роки у шкільному зошиті олівцем малював портрети знаних людей — Т.Масарика, будителя О.Духновича. Степан Сігетій не тільки першим зберіг для нас на полотнах  дерев’яні церкви (багато з них, на жаль, уже нема), але й вивчив їхню історію в архівах.

Степан Васильович каже, що хист до малювання проявився у нього ще з дитинства і досі лишається його внутрішньою потребою. Свого часу він вступив до Ужгородської учительської семінарії, де мав  можливість поглибити знання з образотворчого мистецтва у Адальберта Ерделі. Нині художник згадує, що у 12 років (у 1939 р.) Золтан Шолтес помітив його і безкоштовно взяв до свого гуртка. У горожанській школі в Севлюші Золтан Шолтес викладав релігію. «Потім відвів мене до себе додому, де я вперше побачив його роботи», — додає.

Робота пензля художника «Церква у селі Колодне».

Степан Сігетій каже, що його картини знаходяться нині у приватних колекціях Франції, Канади, США, Вірменії, Росії, Словаччини, Угорщини.  Письменник, лауреат літературної премії ім. Богдана Лепкого Андрій Дурунда також наголошує на тому, що С.Сігетій — «перший з художників нашого краю, який почав малювати серію церков. Малювали й до нього, але по одній чи дві, але щоб цілу серію…».

Дослідники творчості С.Сігетія також акцентують на тому, що він найбільш успішно відтворює на полотні дерев’яне зодчество. За що, до речі, у 2007 році художник був нагороджений архієрейською грамотою з формулюванням «за збереження культурної та сакральної спадщини нашого краю під Карпатами».

Степан Сігетій усе своє життя захоплювався дерев’яною  архітектурою Закарпаття, красою і довершеністю храмів. Ще в 1959 році він поставив собі за мету зберегти все це для майбутніх поколінь, щоб люди знали та не забували свою історію. На полотні зафіксував  понад 80 церков. Більшості з них уже нема, тому побачити їх можна лише на картинах.

Але не лише церквами багата його творча палітра. Художник створив і цикл картин про різні пори року. Перша його персональна виставка під назвою «Люблю тебе, мій рідний край» відбулася ще у 1982 році в рідному селі, де були представлені пейзажі мальовничих куточків Карпат. Він досі працює переважно в цьому жанрі. Тому, зізнався, як тільки потеплішає, обов’язково виїде на природу.
У 1990 і 1996 роках пройшли й персональні виставки С.Сігетія в обласному центрі під назвою «Пам’ятки дерев’яної архітектури Закарпаття ХІV–ХХ століть та пейзажі», 2001-го  він прийшов до своїх шанувальників з виставкою «Дорога до храму», а 2006-го – «Золоті хрести в синіх небесах». Багато робіт майстра було репрезентовано і на виставках у Будапешті, Братиславі, Кошице, Белграді, Єревані, а загалом персональних було близько 10, 4 із них — в музеї народної архітектури та побуту.

Своїм наставником Степан Сігетій передусім вважає народного художника України Антона Кашшая, з яким понад 40 років дружив і якому й нині безмежно вдячний за творчу підтримку. «Саме він порадив мені відтворювати народну храмову архітектуру, коли побачив, як я малюю дерев’яну церкву. Бувало, одну церкву я міг змальовувати з натури 2—4 рази, з різних боків» (с.Колодне Тячівського, с. Чор­ноголова Великоберезнянського, с. Лазещина Рахівського районів)», — згадує.

У 1984 році своїй дружині на 50-річчя художник подарував квіти, а відтак цей дарунок увіковічив у полотні під назвою «Улюблені квіти дружини». Сам Сігетій пояснює, що натюрморти за життя майже не малював, але це, мовляв, був для нього особливий випадок…

Попри поважний вік, майстер напрочуд активний. А сенс життя вбачає у праці, яка приносить радість людям.

Анастасія НОЖКА.

Будьте першим, хто прокоментує цю новину!

Залишити коментар

Вашу електронну пошту не буде опубліковано.


*