Неділя
22 квітня 2018 р.
Електронна версія газети
Нехай у ваш дім приходять тільки добрі новини

ДО РІЗДВА НА ГУЦУЛЬЩИНІ

ПЕКЛИ ХЛІБ, ЯКИЙ ЗВАВСЯ ВАСИЛЬ

Якщо для закарпатських міст різдвяні свята – це низка звичаїв, які побачиш хіба на сцені, то на Гуцульщині вони живі. Олена Передарюк багато років працювала директором Будинку культури с. Чорна Тиса, що на Рахівщині. І знає про ці звичаї, які переходять тут у кожній родині від батьків та дідів.

Калачі пекли ще до сходу сонця. Клали до печі 12 полін, які стояли в хаті 12 днів. Це тому, що в Ісуса було 12 апостолів, а в році – 12 місяців. До Різдва тут пекли хліб, який звався Василь, розповідає Олена Михайлівна. Його накривали рушником, і він стояв на столі до старого Нового року.

Взагалі до Різдва все мало бути новим – скатерка, ложки. Також пильнували, щоб у хаті все лежало на своєму місці. І щоб усі позичені речі сусіди повернули до Святого вечора, не дай Бог, аби якась річ залишалася в чужій оселі.

– Ось я зараз запалю свічку, щоб Бог бачив нашу вечерю, – казав господар. – Діти, а покличте Мороза!

І тоді діти беруть у ложки куті та йдуть до вікна. Питають Мороза: «Вийдеш чи не вийдеш?». А згодом: «То не йди на жито, пшеницю, всяку пашницю і на яблуневий цвіт».

Потім усі разом вечеряють. На столі кладуть обереги. Під один кут – жменю зерна, щоб у хаті весь рік панував достаток. Під інший – зубки часнику, щоб усі були здорові. Ще під інший – колодицю, аби людям позамикалися роти й вони нічого лихого не говорили про родину. А от ніжки стола зв’язували ланцом, щоб сім’я трималася купи й нікого не хибіло.

Звичайно, на столі є й кутя. Існує легенда, чому її готують на це свято. Давно це було, коли Ірод намагався піймати Божу Матір. Вона тікала через поле й зустріла хлопця, котрий сіяв там пшеницю. Божа Матір сказала йому: «Сьогодні сієш, завтра будеш жати». Наступного дня сюди прибув Ірод і питає юнака, чи не бачив той матері з дитиною. І почув відповідь: бачив, коли пшеницю сіяв. Ірод подумав, що відтоді минуло вже дуже багато часу, і повернувся назад. Ось через це й готують пшеничну кутю на свято.

А от коли дівчата повечеряли, мали постукати по порогу ложкою і слухати, звідки буде гавкати собака. Якщо зблизька – вийде заміж у своєму селі, а здалеку – то хтось сватів зайшле «зі сторони».

І, звичайно, оселю прикрашав дідух. Коли починалися зажинки, мати затягувала першого снопа, оце й був дідух. У Святвечір він набував особливої чарівної сили.

Мар’яна НЕЙМЕТІ

новини

Calendar

Пн
Втр
Срд
Чтв
Птн
Сбт
Ндл
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
 
January 2018
 


...