Субота
24 лютого 2018 р.
Електронна версія газети
Нехай у ваш дім приходять тільки добрі новини

допомогти Закарпаттю на практиці

вирішив американський студент родом із нашого краю

Вчитися за кордоном, щоб стати корисним своїй країні, – такий шлях обирають нечасто. Але є люди, які хвилюються за Україну, перебуваючи поза її межами.

Сергій Мошак у США вивчає юрис­пруденцію. Це вже друга освіта хлопця родом із Закарпаття. Попри те, що багато українців емігрують, він хоче пов’язати своє майбутнє з рідним краєм і вирішив на практиці вивчити, як працюють ті чи інші держустанови, діють місцеві програми, функціонує правова, соціальна та інші системи. Сподівається, що найближчими роками зможе подорожувати по всій області й використати міжнародний досвід, набутий за час навчання, щоб допомогти малій батьківщині, де назавжди залишається його серце.

«Я переїхав із батьками до США, коли мені було 5 років, але щоліта та щозими буваю на Закарпатті. У Сполучених Штатах закінчив бакалаврат по спеціальності «міжнародні фінанси», працював фінансистом. Вивчав специфіку роботи в Бразилії, Дубаї, Москві. Зараз повернувся, щоб вчитися на магістратурі, й обрав фах «міжнародна юриспруденція», – розповідає Сергій. – Хочу вивчати, як діє державна система у різних сферах в Україні. Планую працювати в Америці з Україною, або навпаки – в Україні із закордоном. Мене тягне на Закарпаття. Багато людей в США мало знають про Україну або взагалі не знають нічого. Я хочу змінити ситуацію».

Розпочав С. Мошак із складної теми – соціального захисту. Зокрема на Перечинщині він зустрівся з директоркою Тур’я-Реметівського психоневрологічного інтернату Оксаною Ігнатижак. Тут перебуває 326 чоловіків віком від 25 до 78 років, які не спроможні доглянути за собою і мають певні розлади. «Це специфічні люди з дуже глибокими життєвими травмами, буквально дорослі діти, які потребують допомоги. Вони в інтернаті довічно. Є випадки, коли виліковувалися, але вони поодинокі, – розповідає пані Оксана. – Держава забезпечує тутешніх мешканців харчуванням, медикаментами на 100%, одягом. Це найнеобхідніше, на решту – меблі, ремонти, інші речі – шукаємо ресурси самі, нам допомагають».

«У нас виникає багато питань по медичному забезпеченню, ліцензуванню медпослуг, пенсійному забезпеченню, адже 75% пенсій тих, хто перебуває в інтернаті, йдуть на їхні потреби тут. Маємо також категорію недієздатних осіб (понад 100). Ще серед складнощів, які лежать у юридичній площині, – опікунство, позбавлення прав, відновлення дієздатності тощо», – розповідає директорка. Трапляється, що родичі навмисне віддають в інтернат людину, роблячи її недієздатною. Другий рік заклад намагається відновити в судах права двох таких підопічних.

У розмові з керівництвом Сергій Мошак цікавився також, як саме розподіляється бюджет інтернату, які статті є пріоритетними, де шукають додаткові кошти. Щоб продемонструвати роботу структури, Оксана Ігнатижак провела екскурсію закладом, показала приміщення для дозвілля, творчості. Проте поки бракує коштів запустити власні виробничі майстерні. До речі, в інтернаті проживає художник, із яким займається окремий вчитель, планують виставку його робіт.

На прощання Сергій Мошак подарував мешканцям інтернату мультимедійний проектор із екраном. Хлопець повернувся на навчання і планує нові зустрічі. Каже, щоб розвивалася країна та суспільство, ми всі повинні об’єднатися і працювати на результат.

новини

Calendar

Пн
Втр
Срд
Чтв
Птн
Сбт
Ндл
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
 
January 2018
 

Навіґація

...