ХТО СКІЛЬКИ ПРАЦЮЄ, СТІЛЬКИ Й МАЄ. Вдома теж можна непогано заробити

…Водій шкільного автобуса дрімає на своєму сидінні, поки учні, переважно старшокласники, заповнять салон, щоб їхати з райцентру додому. Інколи чекання затягується, і за цей час він устигає вислухати юних пасажирів і отримати для себе загальне уявлення про їхні мрії й плани.

Усі однозначно планують виїжджати. У випускному класі, за його словами, вони вже знають, куди й із ким (братом, батьком, мамою) поїдуть за кордон, як тільки вироблять потрібні документи. Про вступ до українських вишів чомусь мало хто згадує. Одні хочуть відразу заробляти гроші, щоб купити омріяний айфон чи дешеве авто, інші – здобувати вищу освіту, спеціальність, але теж за кордоном. Чому б і не махнути в Польщу, Голландію, Угорщину. Якщо врахувати суму витрат і тамтешні студентські пільги, то економічно не надто вигідніше вчитися вдома.

Але попри широкі можливості виїхати на роботу або й постійне проживання за рубіж, життя в Украні триває. На місцевих базарах ряди заповнені і продавцями, й покупцями, працівників підприємств без затримок привозять на роботу і відвозять.

Коли діти ростуть без батьків – то не діло

Отже, вдома залишаються ті, хто думає про виховання дітей, хто зі своїх зарплат віддає податки на утримання лікарень і шкіл, хто при цьому переймається проблемами свого міста і своєї країни. Чому ці люди не їдуть у Європу, а тримаються заробітків удома?

Розмови із закарпатцями переконують, що причин кілька, і при цьому фінансовий чинник відіграє далеко не першу роль. Люди, котрі заробляють 15 тисяч гривень на місяць, все одно рвуться за кордон, щоб отримати майже таку ж платню. Причина проста, пояснює мешканець Виноградова Василь – 15 тисяч, зароблених тут, розходяться майже одразу на якісь щоденні потреби. А стільки ж, зароблених там, приносиш одним пакетом, як заощадження.

З іншого боку, багато краян тримається дому, маючи далеко не 15 тисяч. Навіть, як вони завепевняють, залишаються в «мінусах», але продовжують тут працювати. На Виноградівському «малому базарі» продає городину Діана з Великих Ком’ят. Буває не кожного дня, бо не перекупниця, а сама вирощує та збирає врожай – помідори, огірки, баклажани, фрукти… Чи вигідно? Більше затрат аніж виручки, бідкається овочівниця.

– То, може, краще поїхати на заробітки?

– А на кого все залишу? Діти ще вчаться, треба й за ними приглянути, бо коли ростуть без батьків, то не діло. Знову-таки, худоба, город, у хаті постійно щось потрібно зробити. Поки є земля, продаємо. А потім діти виростуть, самі будуть працювати на себе, тоді можна буде походити в Чехію чи Польщу. Чоловік працює сторожем, завгоспом у міській школі, тому живемо з того, що виростили. Загалом робота біля землі особливо «зв’язує руки», адже вимагає цілорічної праці. Прибутки в аграрній сфері справді виглядають нечітко, і якщо порахувати всі затрати, то на «зарплату» залишається нуль гривень. Та й нема там, за кордоном, що робити, якщо не хочеш розвалити сім’ю, – вважає Діана.

До речі, моральна проблема досі як слід не обговорюється суспільством. Унаслідок заробітчанства розпадаються родини, поширеними стали явища, коли чужі між собою чоловіки й жінки винаймають житло, живуть разом, а потім, як ні в чому не бувало, повертаються до своїх сімей. Але цього разу мова не про них, а про тих, хто залишається вдома. Де ж вони можуть заробити?

Ті, хто ремонтують авто, – з роботою

У сфері осблуговування найбільший попит залишається на майстрів із обслуговування автотехніки. Вітчизняний автопарк переповнений старими машинами, які часто потребують ремонту. «Допомагає» в цьому й поки що нікудишня якість більшості вітчизняних доріг. Пан Андрій, власник автомайстерні в Хусті, запевняє: поки у нас такі шляхи, йому роботи вистачить. Доходи? Не може сказати, оскільки є постійні витрати, й гроші зникають, якби їх і не було.

Ремонтник електрообладнання автомобілів у Виноградові Золі, здається, не піднімає голови від машин, працює в режимі нон-стоп, одночасно відповідає на дзвінки, призначає час, коли під’їхати…

Інший автомайстер, зайнятий обслуговуванням авто, Володимир (Виноградів) усе-таки постарався підрахувати свої заробітки. Якщо розділити всі прибутки порівну на рік, то за місяць має в майстерні 8 тисяч гривень. У принципі, запевняє, йому цих грошей вистачає. Правда, додав Володимир, крім того ще підпрацьовує далекобійником, а вдома – великий город, худоба… Словом, роботи більш ніж вистачає.
пасажирські перевезення – теж варіант

Там, де автомобільна сфера, там і таксисти. Здається, вони днями вичікують на пристосованих майданчиках райцентру з моря погоди, сподіваючись на виклик клієнта. З чого можна жити при такому режимі роботи? Насправді ж багато з них інтенсивно курсують маршрутами Берегово – Будапешт, чи Виноградів – Будапешт, чи Ужгород – Братислава (Брно, Прага). Вартість одного пасажира в середньому від 20 до 60 євро, тобто за один рейс таксист отримує від 80 (на ближчі дистанції) до 500 євро (далекий маршрут на мікроавтобусі з 8 пасажирами). Транспортують же заробітчан. За один раз перевозять до 14 чоловік.

Потім знову очікування, коли набереться «комплект», а поміж тим можна щось заробити, таксуючи по місту й області.

В оголошеннях є вакансії із зарплатою до 20 тисяч гривень

Численною є категорія продавців і продавців-консультантів. Зарплати порівняно невисокі, але в багатьох людей різні обставини, які змушують обмежитися саме такими заробітками. Досить часто просто нема на кого залишити дітей, щоб виїхати за кордон. Знайти працівника на таку роботу надзвичайно проблематично.

Чи варто залишатися вдома дрібному підприємцеві? Важко сказати. Жоден із опитаних не сказав, що справи йдуть хоча б задовільно. Підприємництво сьогодні – це валіза без ручки. І кинути жаль, бо занадто багато вкладено у справу, і нести важко.

Як засвідчив центр зайнятості, рівень безробіття в нас падає, вакансій зареєстровано в значній кількості, але вони так і залишаються незаповненими. Варіанти на Work.ua, або ОЛХ теж вражають переліком пропозицій. Від мінімальної ставки для охоронця до 20 тисяч на місяць у одному з рекреаційно-туристичних комплексів.
Як правило, працівників сьогодні цінують і намагаються йти назустріч, аби людина залишилася на тривалий термін. Мова йде не лише про повний соціальний пакет, доставку на роботу і з роботи. У Виноградові є кілька підприємств автомобільної і швейної промисловості. Зарплата там від 7 до 12 тисяч гривень. Здавалося б, непогано при тому, що живеш удома, відпрацювавши 8 годин, маєш час вести власне господарство. Але буває, жінки хотіли б «підягнути» сімейний бюджет за рахунок виїзду за кордон на три місяці. Адміністрація в такому випадку зберігає за працівником місце.

У зв’язку з роботою ще й кількох невеличких швейних цехів зберігається попит на послуги механіків. Вони на своєму підприємстві отримують 7 – 9 тисяч гривень, а крім того обслуговують згадані міні-заводи, від яких отримують винагороду за ремонт і профілактику.

За роботу по господарству – тисячу гривень на день

Наймана праця на Закарпатті стає все ціннішою. Як розповідають, у румунських селах можна заробити тисячу гривень за день. Робота різна, яка трапляється біля хати по господарству. Існує своєрідна біржа праці, «банк даних», котрий допомагає вчасно підібрати працівників. Такий, а ще й диспетчерська, обслуговують велетенський комплекс «Теплі води». Причому центр розташований в Ужгороді. Звідси направляють туристів на вільні для поселення місця, збирають відомості про садиби зеленого туризму. І це – один із варіантів, який так само дозволяє за­робляти вдома.

Найменш конкурентоспроможними порівняно із заробітчанством виявилися професії бюджетників. І мова йде не лише про лікарів і освітян. Виїжджають за кордон чиновники «білого дому» (принаймні районного рівня), працівники фіскальних органів, поліцейські. Загальноукраїнські дані свідчать, що в поліції штатна заповненість усього 40 – 60 відсотків. Зарплати, скаржаться поліцейські, абсолютно не відповідають рівневі відповідальності. Молоді працівники поліції з легкістю покидають службу. Та й не лише молоді. Щойно звільнився правоохоронець із багаторічним досвідом. «Лихі часи настали, – каже він. – Хіба воно мені треба, аби якийсь волоцюга підсунув у стіл пачку грошей, а через секунду на тебе вже натягають наручники, і тоді доказуй, що невинуватий. Як правило, факт, що піймали на «хабарі», відразу йде у ЗМІ, а чим закінчується така підстава, не кажуть».

Отже, те, що відбувається, є частиною інтеграції в європейську систему ринкових і трудових відносин. Так чи інакше, будуть існувати професії, на чиї послуги є попит, і реформуватимуться ті, які не здатні відповідати на виклики часу. Є все-таки надія, що найбільш активна частина суспільства вбачає перспективи в налагодженні життя вдома. Деякі підприємці, маючи стабільний бізнес за кордоном, вкладають гроші вдома у благоустрій, стипендії для учнів свого села, будують школи, намагаються залучити гранти, підтримують спорт, односельців. Попри все, вони намагаються зробити привабливою для життя свою країну. Ці спроби поки що несистемні, але у співпраці з громадськими активістами вони можуть виробити ефективну модель самоврядування і державного будівництва.

Василь ГОРВАТ
м. Виноградів

Будьте першим, хто прокоментує цю новину!

Залишити коментар

Вашу електронну пошту не буде опубліковано.


*