ІНДІАНСЬКЕ ПОСЕЛЕННЯ З’ЯВИЛОСЯ… В ОРІХОВИЦІ

Якось розмовляла зі знайомою продавчинею, яка майже щодня їздить купатися на озеро в Оріховицю, що поблизу Ужгорода. Вона й розповіла, що там є … вігвами, й канадські індіанці пригощають усіх стравами, показують, що до чого. Журналістська цікавість узяла верх, і я теж туди подалася. Вігвами знайшла, але … без індіанців.

Шатрове житло індіанців розташоване неподалік пляжної зони. Чоловік біля бар-стійки, котрий виявився її господарем Йожеф Горват, повідомив, що тут гості вже три місяці, зараз «головних» нема, бо поїхали. А вігвами на його території. «Вони навіть воду в озері перевіряли, їм тут сподобалося. Обов’язково мусите приїхати з ночівлею. Вогнище, зорі, озеро…»

Під деревом за столиком сидів хлопець. Знайомимося. Андрій із Дніпра, тепер тут за адміна, оскільки товариш, автор проекту «tipiclub.com» (від «тіпі» – індіанські будиночки) у від’їзді. Він люб’язно влаштував мені екскурсію. Й одразу наголосив, що це тільки початок великого задуму.

При вході в «село» – національний стяг… Канади й дерев’яна табличка «Indian villige» (у перекладі з англ. «індіанське поселення»). До кожного з п’яти вігвамів веде мощена стежка з каміння та піску, – поруч ліхтар (на зразок того, що мали гноми). «Ми довго шукали місце, орієнтовно півроку. До того були в Карпатах, але там поряд – облаштована дорога, а який то відпочинок під гул машин? Зате серед відпочиваючих була жінка, яка й порадила це місце. Тут затишок, ліс, озеро», – каже.

Усе планується у стилі Дикого Заходу. Вігвами, які мають назву «тіпі» й заввишки кілька метрів, пошиті людиною, котра зблизька знайома зі звичаями індіанців. У землі фіксуються дерев’яними паличками. В кожному шатрі є три тапчани з матрацами, посередині – обкладене камінням місце для вогнища, маленька тумба з дерева, розетка. Якщо треба відкрити верх вігвама, то тягнете за мотузку. Є тут туалет, і дві душові з дерева.

Андрій розповідає, що в планах іще п’ять вігвамів, а також один великий – для спілкування відпочиваючих. Буде й музей із індіанським реманентом – сокирами, намистом, трубками, головними уборами.

За одним із наметів помічаю на дерев’яному пірсі шатро, яке нагадує півкулю. Подумала, що це щось на зразок бунгало. Аж ні – майбутня індіанська сауна. Тут одночасно зможуть паритися 10 чоловік, але навпочіпки. Неподалік є тир для бажаючих постріляти з лука. Стріли не прості, а з пір’ям. Невдовзі планують організовувати й кінні прогулянки та катання на каное. «Міста, особливо великі, перевантажують людей. Тому все частіше вони хочуть відпочити від урбаністики, побути наодинці з природою», – додає. Поки люди приїжджають переважно на вихідні. А ті, що приходять на пляж, теж нерідко навідуються. Найпоширеніше їхнє запитання: «А що це таке?»

Ну, і як же без фото на прощання? Андрій для цього виніс із вігвама головний убір індіанців– «шапочку» зі шкіри, на яку пришито орнамент із бісеру та пір’іни, й кожна має на кінчиках невеличке пасмо волосся.
Все ж вирішили зателефонувати автору проекту Ігорю Залесському. Він цікавиться цією темою давно. До всього, його товариш має індіанське коріння, родом із Канади, але нині з родиною мешкає в Україні. Він допомагає. Ігор додає, що ті п’ять вігвамів потрібно добудувати, щоб було традиційне індіанське поселення періоду «золотої лихоманки» ХІХ століття. Облаштують і будиночок золотошукача (для персоналу), ще один – на озері. А для музею збирається привезти шкуру звіра, яку вдягали шамани…

Оксана ШТЕФАНЬО

Будьте першим, хто прокоментує цю новину!

Залишити коментар

Вашу електронну пошту не буде опубліковано.


*