Субота
24 лютого 2018 р.
Електронна версія газети
Нехай у ваш дім приходять тільки добрі новини

ІВАН ПЛИТАН ЗБИРАВСЯ В ПЕДАГОГИ, А СТАВ ЛІКАРЕМ

І не шкодує про це

За своїми чарівними видноколами у верховинському краї одним із наймальовничіших сіл вважається Буковець, що тулиться до полонини Боржавського нагір’я. І люди тут прекрасні. Як, приміром, Іван Плитан, котрий нині живе та працює в смт Міжгір’я. Надзвичайно скромний, чуйний і привітний. Саме з таким милосердним характером і бути послідовником Гіппократа.

А міг Іван Васильович, якому 5 лютого вже виповниться 47 років, стати не лікарем, а освітянином. За шкільних років, як зізнається співрозмовник, особливо не мріяв про майбутню професію. Після закінчення навчання у восьмирічці племінник, який навчався в Мукачівському педучилищі, радив і йому туди вступати. І він прислухався, подавши документи в місті над Латорицею. Але згодом завагався і, забравши папірці, заніс їх у Міжгірське медучилище – як-не-як, а ближче до дому вчитися вигідніше. Екзамени склав успішно, бо був добре підкований у науці. У кузні медичних кадрів середнього персоналу й утвердилася справжня любов до професії рятувати людські життя. Її помножив за подальшого навчання, цього разу – на медфаці Ужгородського держуніверситету.

Мала батьківщина наймиліша – повернувся працювати в рідні пенати. У Міжгірській райлікарні тоді була вакантна лише посада анестезіолога. Погодився ним стати, адже й на цьому посту потрібно вартувати здоров’я земляків. У великій пригоді молодому спеціалісту став старший колега Еріх Маршалик, який мав багаж досвіду. Іван Васильович його по праву величає своїм наставником. Доброзичливі вказівки плюс особиста настирливість приносили плоди, й Іван Плитан зарекомендував себе бездоганним професіоналом відповідальної справи. На його поприщі бувають і надто складні випробування – протягом дня проводяться й кілька операцій. За однієї хірургічної дії інколи доводиться бути на ногах 4 – 6, а то й більше годин. Професійна уважність анестезіолога повинна бути стовідсотковою, бо найменша похибка може коштувати дорого. Часто доводиться й у нелегких відрядженнях супроводити важкохворих у «швидких» до медустанов в Ужгород та Мукачево.

«Найбільша моя втіха, коли людина повертається у здоровий стрій на радість своїм близьким», – щиро зізнається Іван Васильович. А таких щасливих моментів на його трудовій вахті безліч. Хоч він не з гонорових, але пишається цим. І перераховує прізвища товаришів по службі, які теж мають відношення до цього.
Іван Плитан, безперечно, має велику довіру. Свого часу був завідувачем сектору охорони здоров’я Міжгірської райдержадміністрації, вже протягом чотирьох скликань обирається депутатом райради.

Прагне кращого. Про теперішні реформи в медицині мовить відверто: треба, щоб проводилися вони не заради показових нововведень, а мали ефективну результативність – приносили користь як хворим, так і медикам. Його бентежить, що багато років доводиться користуватися застарілим обладнанням, хоча останнім часом воно таки модернізується. Держава має звернути серйозну увагу на стан медицини в глибинці.

Дружина Світлана – теж сподвижник чоловіка у спільній справі. Вона – медсестра хірургічного відділення райлікарні. А 26-річний син Віталік обрав стезю програміста й нині працює у Львові.

Свої захоплення за вільного часу Іван Васильович поділяє на пори року. Влітку полюбляє тихе полювання, бо край багатий грибами, а взимку головне хобі – лижі.
На запитання, що найбільше цінує в людей, лікар каже: «Порядність». А в колег – насамперед професіоналізм, відповідальність. Саме ці критерії притаманні і йому в житті і на роботі, за що людина заслужено здобуває авторитет.

Василь ПИЛИПЧИНЕЦЬ

новини

Calendar

Пн
Втр
Срд
Чтв
Птн
Сбт
Ндл
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
 
January 2018
 

Навіґація

...