КОВАЧІВСЬКИЙ «КУЛЬТУРНИЙ ЛАНДШАФТ»

ЗАІНТРИГУВАВ

24 жовтня в «Ilko Gallery» в Ужгороді персональну виставку «Культурний ландшафт» презентував ужгородський художник-філософ Павло Ковач.

За кілька хвилин до її відкриття ще клеїли букви до текстів на стінах, сам митець ходив зі склянкою води, ллючи її на шматки металу, які тут слугували за експонат. Ще й коментував: «Це, можливо, перші водопровідні труби в Ужгороді. Без води вони неживі. Ну от, а тепер добре». Десь далі – червоно-чорний живопис із анотацією про… парадички й пасулю в селі Осій на Іршавщині. Східцями вище – вже біблейно-житейська історія, перед прочитанням якої можете погортати на підставці стару книгу. І ще багато «ковачівського» живопису, експонати, тексти на стінах, які відвідувачі читали й читали…

В анотації сам митець, який є учнем відомого ужгородського художника-філософа Павла Бедзіра, пояснив: «Культурний ландшафт – позначено як місце, де людина та природа зустрілись у співіснуванні протягом тисячоліть, що позначилося в характері ментального та вербального, виразилось у віруваннях, легендах, обрядах, релігії та стало спадщиною теперішніх і прийдешніх поколінь. Власне, реальність видима та уявна, мислима та чуттєво-емоційна стала предметом творчого натхнення цієї виставки». Тут є експонати з кількох проектів, зроблених у різний час, але об’єднаних ідеєю та умовно розмежованих «між першим та другим поверхами». «Зробити – щоб бачити!

Створити – щоб згадати!» – каже митець про власну виставку.

На відкритті мистецтво­знавець Михайло Сирохман зазначив: вважає Павла Ковача одним із найцікавіших художників сучасності. «Чому? В 1990-х Ковач робив одне за одним якісь відкриття, були нескінченні дослідження мови, форми, ліній. І народжувалися періоди: міфологічний, крейдяний, антропологічний, теологічний. Це я, звісно, фантазую. Але дійсно, періоди в його творчості можна по-різному трактувати. Що Ковач подарував особисто мені? Це щастя, відчуття чогось незвичного».

Натомість сам художник резюмував: «Я радий, що я є. Я радий, що моя мати проміняла розкішну Прагу на міжгірську Колочаву, і ми всі «повернулися». Ще була Свобода (село на Берегівщині, де народився художник. – Авт.). Це слово «свобода» дає мені її постійно відчувати, воно для мене найдорожче. Я дуже вдячний дітям (Павло й Данило – теж художники. – Авт.), дружині, яка є надійним тилом»…

Оксана ШТЕФАНЬО
Фото автора

Будьте першим, хто прокоментує цю новину!

Залишити коментар

Вашу електронну пошту не буде опубліковано.


*