Апостол Андрій був одним із перших учнів, що пішли за Христом. Саме тому його називають Первозванним. 13 грудня – його день, багатий на народні традиції. Свято Андрія називають ще дівочим.
У всіх празниках зимового циклу, відзначає закарпатський дослідник М. Тиводар, переважали звичаї і вірування землеробсько-скотарської магії. Але в окремих із них вони слабко виражені. Наприклад, День святого Андрія вважався днем дівчат, які наповнювали його обрядами і магічними діями, і лише в українців Тячівського та Хустського районів, щоб захистити худобу від хижаків, чоловікам у цей день заборонялося працювати. Декілька речень про свято написав ще один краєзнавець – Ю. Жаткович. За його словами, в інших місцевостях Мараморощини хлопці напередодні ввечері на кожен дев’ятий кіл на кошарі зав’язували стрічку. Зранку йшли дивитися. Якщо кіл кривий – то й наречена буде такою. Аналогічно ворожили дівчата.
Найбільш поширеними звичаями серед лемків, відзначає І. Красовський, було приготування пирогів для ворожіння, виливання воску, рахування коликів у плоті. Ввечері напередодні свята дівчата сходилися в когось у хаті на «вечурки» і поміж іншим виливали розтоплений віск на холодну воду, який, застигаючи, набирав різних форм. Виходячи з цього вони гадали, чи скоро вийдуть заміж, чи будуть багатими, скільки матимуть дітей тощо. Ворожіння інколи викликало сміх.
Або ж готували пампушки з тіста, потім розкладали їх на дерев’яній лавиці, впускали собаку і спостерігали, чию пампушку вхопить першою. Дівчина, що її спекла, першою вийде заміж. Надворі дівчата слухали, звідки перший собака загавкав – звідтіля повинен жених прийти. Хлопці теж ворожили, рахуючи колики у плоті.
А зранку на Андрія біля хати дівчина крадькома сіяла льон. Якщо першим через нього перейшов парубок – скоро відбудеться весілля. Якщо ж жінка, кішка або собака, то це віщує подальше дівування. А ще вранці дівчина відламувала гілки з фруктового дерева й садила в хаті в горщечки, позначала їх іменами того чи іншого хлопця. На якій гілці першими з’являлися бруньки-листочки до Різдва – за того парубка впродовж року мала вийти заміж.
Обряди осінньо-зимового циклу серед бойків, відзначає Н. Здоровега, регламентували хід робіт, пов’язаних із землеробством і скотарством. Зокрема на Андрія юні бойкині теж сіяли льон, примовляючи: «Андрію, Андрію, лен на тя сію, дай ми, Боже, знати, з ким буду збирати». Заволочували посіяний льон штанами, потім клали їх під голову. В цю ніч мав приснитися наречений.
Сліди аграрної магії, відзначає К. Кутельмах, треба шукати і в окремих ворожіннях гуцулів. У день Андрія подекуди намагалися для забезпечення врожаю із ділянки набрати з дев’яти меж по грудці землі. Все це необхідно було загорнути в дев’ять шматків матерії і закопати на городі, а через кілька днів відкопати та розсіяти там же.
Ілля Грибанич,
науковий працівник Закарпатського краєзнавчого музею
ім. Т. Легоцького
Залишити коментар