Кожен дев’ятий кіл кошари обв’язували стрічкою, Традиції на свято Андрія ще живуть

Апостол Андрій був одним із перших учнів, що пішли за Христом. Саме тому його називають Первозванним. 13 грудня – його день, багатий на народні традиції. Свято Андрія називають ще дівочим.

У всіх празниках зимового циклу, відзначає закарпатський дослідник М. Тиводар, переважали звичаї і вірування землеробсько-скотарської магії. Але в окремих із них вони слабко виражені. Наприк­лад, День святого Андрія вважався днем дівчат, які наповнювали його обрядами і магічними діями, і лише в українців Тячівського та Хустського районів, щоб захистити худобу від хижаків, чоловікам у цей день заборонялося працювати. Декілька речень про свято написав ще один краєзнавець – Ю. Жаткович. За його словами, в інших місцевостях Мараморощини хлопці напередодні ввечері на кожен дев’ятий кіл на кошарі зав’язували стрічку. Зранку йшли дивитися. Якщо кіл кривий – то й наречена буде такою. Аналогічно ворожили дівчата.

Найбільш поширеними звичаями серед лемків, відзначає І. Красовський, було приготування пирогів для ворожіння, виливання воску, рахування коликів у плоті. Ввечері напередодні свята дівчата сходилися в когось у хаті на «вечурки» і поміж іншим виливали розтоплений віск на холодну воду, який, застигаючи, набирав різних форм. Виходячи з цього вони гадали, чи скоро вийдуть заміж, чи будуть багатими, скільки матимуть дітей тощо. Ворожіння інколи викликало сміх.

Або ж готували пампушки з тіста, потім розкладали їх на дерев’яній лавиці, впускали собаку і спостерігали, чию пампушку вхопить першою. Дівчина, що її спекла, першою вийде заміж. Надворі дівчата слухали, звідки перший собака загавкав – звідтіля повинен жених прийти. Хлопці теж ворожили, рахуючи колики у плоті.

А зранку на Андрія біля хати дівчина крадькома сіяла льон. Якщо першим через нього перейшов парубок – скоро відбудеться весілля. Якщо ж жінка, кішка або собака, то це віщує подальше дівування. А ще вранці дівчина відламувала гілки з фруктового дерева й садила в хаті в горщечки, позначала їх іменами того чи іншого хлопця. На якій гілці першими з’являлися бруньки-листочки до Різдва – за того парубка впродовж року мала вийти заміж.

Обряди осінньо-зимового циклу серед бойків, відзначає Н. Здоровега, регламентували хід робіт, пов’язаних із землеробством і скотарством. Зокрема на Андрія юні бойкині теж сіяли льон, примовляючи: «Андрію, Андрію, лен на тя сію, дай ми, Боже, знати, з ким буду збирати». Заволочували посіяний льон штанами, потім клали їх під голову. В цю ніч мав приснитися наречений.

Сліди аграрної магії, відзначає К. Кутельмах, треба шукати і в окремих ворожіннях гуцулів. У день Андрія подекуди намагалися для забезпечення врожаю із ділянки набрати з дев’яти меж по грудці землі. Все це необхідно було загорнути в дев’ять шматків матерії і закопати на городі, а через кілька днів відкопати та розсіяти там же.

Ілля Грибанич,
науковий працівник Закарпатського краєзнавчого музею
ім. Т. Легоцького

Будьте першим, хто прокоментує цю новину!

Залишити коментар

Вашу електронну пошту не буде опубліковано.


*