ЛІКУВАТИСЯ ЧИ ЇСТИ?

Ціна медичних препаратів в Україні – одна з найвищих у Європі

Найбільше наші люди бояться захворіти. І недарма! Ліків нині не докупишся. Їхня вартість сягла захмарних висот. Навіть на ті фармацевтичні препарати, які раніше коштували копійки.

ЗУБИ НА ПОЛИЦЮ

Стоячи в черзі до лікаря-ендокринолога в міській поліклініці, почув розмову двох працівників бюджетної сфери. Вчитель фізики однієї з місцевих шкіл скаржився музиканту, що не має змоги купувати протидіабетичні засоби, бо ті, мовляв, дуже дорого коштують. Тому він став перед дилемою – лікуватися чи їсти, бо якщо витратить гроші на медпрепарати та комунальні послуги, то на харчі залишаються копійки. Про яку дієту, котрої конче необхідно дотримуватися, якщо хочеш жити, може йти мова? Якщо сидіти на ній, то потрібно вживати щодня м’ясо, рибу, гречку, яйця, овочі та фрукти. Однак з раціону повинні зникнути картопля, рис, макарони, хлібобулочні вироби, солодощі, цукор. Саме ті продукти, що є найдешевшими і найуживанішими. Рибні та м’ясні продукти зараз перетворилися для простих людей на делікатеси. Вислухавши скарги колеги по нещастю, працівник царини культури порадив сівачу доброго, розумного, вічного не впадати у відчай і шукати вихід із цієї непевної ситуації у знайомстві із бізнесменом-«човником», котрий щодня мотається по закордонню. Там, мовляв, ліки удвічі, а інколи й утричі дешевші. Прислухавшись до мудрої поради музиканта, я, теж діабетик, і собі невдовзі підшукав підходящу людину і від цього тільки вигадав.

Щоб не бути голослівним, наведу тільки один приклад. Цуркознижувальний препарат «Амаріл», який виготовляють спільно італійці з німцями, коштує у нас десь 140 гривень за 30 таблеток. Його потрібно вживати щодня, отож однієї упаковки вистачає рівно на місяць. Але ж разом із ним потрібно ще й «Сіофор», котрий виготовляється у Франції і вартість його сягає 65 гривень. Та ці самі лікувальні засоби в тих же сусідніх Угорщині та Словаччині можна купити рівно вдвічі дешевше. Ми, закарпатці, маємо ще при нещасті, що захворіли, й щастя роздобути ліки за менші гроші. А що робити людям, які живуть в Центрі, на Півдні чи Сході України?

Щоб довідатися про ціноутворення на ліки, йду до кількох міських аптек. Прості провізори нічого з цього приводу не знають і скеровують мене до своїх завідувачів. Останні в свою чергу клянуться-божаться, що до оптової ціни додають мізер, всього по кілька гривень. Тож спробуй довідатися, на якому етапі, починаючи від імпортного фармвиробника до звичайної мукачівської аптеки, хто і скільки «наварив».

А в результаті маємо те, що маємо. Угорці, словаки та жителі інших європейських країн лікуються удвічі дешевше за нас. І не тому, що вони бідніші, а тому, що там просто все добре відрегульовано, й на державному рівні окремі ділки не мають змоги нажити собі мільярдні статки, купувати дорожезні авто та вілли на Канарських островах, як це роблять наші, вітчизняні. Якщо так легко у нас можна розбагатіти на людській біді, то не дивина, що чимало приватних підприємців перекидаються у цей казковий, мовити б, бізнес. Саме тому, наче гриби після дощу, повсюдно й з’являються аптеки.

ДОБРИМИ НАМІРАМИ…

До честі міської та районної мукачівської влади, недужим вони все ж надають допомогу. Голова райдержадміністрації Едуард Дуда на прес-конференції зауважив, що для хворих на важкі недуги щомісяця виділяється понад 300 тисяч гривень. Дійсно, це велика поміч для хворого отримати ліки безоплатно. Та у цій діжці меду є й ложка дьогтю. Так, 1 числа щомісяця у сільських амбулаторіях загальної практики сімейної медицини вишиковуються довжелезні черги за рецептами на безкоштовні медпрепарати. Однак багатьом не вдається потрапити у число щасливчиків, бо грошей на ліки для всіх явно не вистачає. Тому той, хто не встиг чи й взагалі не зміг виписати рецепт, змушений купувати ліки за власний кошт. А вони, як бачимо самі, не з дешевих. Це що стосується жителів Мукачівщини. А ось у вароші ситуація не краща. Там закуповують ліки централізовано і роздають їх недужим самі лікарі. Та й тут без парадоксів не обходиться. По-перше, далеко не кожний хворий зможе отримати ці ліки, а по-друге, зазвичай закуповують найдешевші препарати, котрі не завжди ефективні і далеко не всім підходять.

ЩЕ ОДНА БІДА

Кожен з нас, отримавши у лікаря рецепт, біжить в аптеку по ліки, щоб якнайшвидше повернути собі здоров’я. Та якраз із цим останнім часом дуже багато проблем. Вживаючи дороговартісні імпортні препарати, надіємося на одужання. Але замість цього у нас пізніше нерідко виявляють додатково ще й симптоми інших хвороб. Оскільки куплені нами ліки виявилися фальсифікатом і не тільки не допомогли, а навіть зашкодили. Так, за повідомленнями ЗМІ, днями Державна служба лікарських засобів при перевірці ексклюзивного дистриб’ютора німецької фармацевтичної компанії «Нее!» з’ясувала, що 30 препаратів відомого у світі виробника ліків, які продавалися в українських аптеках, — звичайна «липа». Із майже 70 препаратів, маркованих українською, половина не була зареєстрована навіть у самій Німеччині.

Це ж яким циніком потрібно бути, щоб гель «Траумель С», який у наших аптеках продавався як ліки після травм, у Німеччині раніше використовували ветеринари, а зараз взагалі знятий з виробництва! Нас лікували від травм гелем, який німці створили для тварин! За словами члена парламентської слідчої комісії, народного депутата України Павла Петренка, минулого року Держлікслужба видала 40 розпоряджень про тимчасову заборону обігу препаратів, серед яких (через летальні випадки в Україні) були й вакцини від поліомієліту, туберкульозу та інші, а також лідокаїн, нітрогліцерин, новокаїн, рибоксин тощо.

На переконання голови Союзу споживачів медичних послуг, лікарських засобів та виробів медичного призначення Владислава Онищенка, наш ринок фармпрепаратів насправді насичений ліками сумнівного походження, не менш сумнівних ефективності та безпечності. Він також заявив, що в Україні широко використовують, видаючи за лікарські засоби, вироби, що являють собою набір хімікатів, дію яких на організм людини в доказовій медицині не вивчено. Саме це й призводить до зайвих витрат у сімейному бюджеті та ухилення від сплат відповідних податків. А ще одна проблема – використання лікарських засобів, котрі визнано небезпечними і відкликано зі світового фармацевтичного ринку.

ДЛЯ ЧОГО ПЛАТИТИ БІЛЬШЕ?

Надворі осінь. Разом із цією порою року до нас прийшов і сезон застуд. Звісно, що цю недугу ми також будемо лікувати. Інша справа як? Можемо дорого і навіть дуже, а можемо й дешево, до того ж не менш ефективно. «Призначаючи медичні препарати, — розповідає сімейний лікар Інна Красняник, — я завжди дивлюся на спроможність людини купувати ліки. Більш заможним пропоную дорожчі медикаменти, малозабезпеченим – дешевші». До прикладу, візьмімо амброксол, відхаркувальний засіб, 20 таблеток якого коштують усього 3,50 гривні. А можемо купити й дорожезні сиропчики «Амбробене», «Лазолван», «Флавамед», діюча речовина в яких та ж сама, що й у названих дешевих таблеток.

Чи, скажімо, протиалергенні препарати «Алерзин» чи «Зодак», за які треба заплатити майже по 50 гривень. Замість них можна сміливо вживати копійчані «Лоратидин» або «Діазолін». Від них, щоправда, хочеться спати, та коли ми хворі, нам й потрібно більше відпочивати. А для наших малюків педіатри найчастіше виписують «Нурофен», «Панадол» чи «Ефералган». І мало хто із батьків розуміє, що ці дорогі сиропчики обходяться у десятки разів дорожче, ніж той же парацетамол, дія якого на організм дитини абсолютно така ж.

Зайве згадувати й за ліки проти нежитю та ангіни. Скажімо, промити ніс можна й звичайним фізрозчином, літр якого коштує приблизно 20 гривень. А ось всього 20 мл підсоленої води, але морської чи океанської, вартує майже 50 гривень. Різниця – очевидна. І таких прикладів можна навести чимало.

Віталій ПУМПИНЕЦЬ.
м.Мукачево.

Будьте першим, хто прокоментує цю новину!

Залишити коментар

Вашу електронну пошту не буде опубліковано.


*