ЛІСОВІ СТЕЖИНИ

ОЛЬГИ ОЛЕНЬ

Із давніх-давен серед скарбів неповторних краєвидів Карпат є ліси Ужанської долини. Зачаровують вони унікальними особинами пернатих лісової фауни та флори: від підполонинського села Сухий до заповідної Стужиці, що межує з польським кордоном, від Гусного до Дубриничів, од Лютої до Смерекового… І саме тут видніють і лісові стежини палкого патріота природи Великоберезнянщини – лісоохоронця за фахом та за покликом серця й душі — Ольги Олень.

Вона ще зі студентської парти Сторожинецького лісотехнікуму запам’ятала тези Михайла Пришвіна та Франсуа Рабле, що все прекрасне на землі – від Бога: сонце, вода; все добре – від людської праці; ліси передують усім людям, а пустелі йдуть за невситними та нерозторопними людьми.

Із цим світовідчуттям Ольга пройшла стежинами життя після закінчення аграрного університету (місто Київ) та практичної вишколи на всіх етапах фахового становлення: починаючи з лісника (1982 рік), й закінчуючи посадою директора державного підприємства «Великоберезнянське лісове господарство» (з 2010-го по сьогодні). До речі, нині Ольга Олексіївна – єдина жінка в цій галузі на такій посаді в нашому краї. За вагомі досягнення в праці неодноразово нагороджувалася подяками та почесними відзнаками. Вона постійно в турботах, у тривогах про долю зеленого друга, довіреного їй колективу. Лісгоспівці одностайні в тому, що належить їхня очильниця до людей, котрі гармонійно поєднують у собі вимогливість та людяність відповідального керівника з принциповим демократичним світоглядом вдумливого ерудита-лісознавця.

Неабияким випробуванням для Ольги Олень став нищівний буревій на території району в травні минулого року, що завдав чотирьом лісництвам (із семи) величезної шкоди. В Чорноголівському та Великоберезнянському ця біда спіткала  705 га лісу, з яких 400 га потребували суцільних рубок. Втрати становили близько 180 тисяч кубометрів деревини (переважно дорогоцінного бука). Аби звести до мінімуму збитки, заподіяні природі, необхідно було проявити неабиякі бійцівські, ґаздівські та мобілізаційні здібності в екстремальних умовах. На недоступних рельєфних бескеттях доводилося від зорі до зорі заліковувати рани нищівної віхоли. Водночас у стислі строки розробляти й вивозити деревину — аби не допустити розповсюдження стовбурних шкідників на решту лісу та не втратити якості деревини.

– Хронічно не вистачало робочих рук, необхідних технічних та фінансових засобів. Довелося піднімати на ноги не тільки районні господарські структури, а й на рівні області та держави, — згадує Ольга Олексіївна. — Добре, що на наше лихо відгукнулися і підставили плече з обласного управління лісового та мисливського господарства й держагентства України. Дружню руку допомоги простягнули також місцеві користувачі лісу й лісозаготівельні бригади державних підприємств із Тячівщини, Рахівщини, Міжгірщини, Воловеччини, Хустщини та з інших районів Закарпаття, ба й навіть із Чернівецької та Львівської областей. Вони самовіддано працювали в наших лісах зі своєю технікою. Так, завдяки спільним зусиллям, вдалося розчистити, заготовити й реалізувати з мінімальними втратами основну масу зламаних і пошкоджених дерев, а заодно забезпечити дровами бюджетні соціальні заклади, внутрішній ринок та населення району в умовах енергетичної кризи…

Сьогодні, слава Богу, рани стихії заліковуються, але, на жаль, рубці на тілі природи даватимуть про себе знати ще не один рік, – закінчує розповідь Ольга Олексіївна.

Вона як своїх п’ять пальців знає плюси й мінуси лісової галузі рідної Великоберезнянщини, постійно трансформує в набуток предківський та сучасний досвід турботи про ліс як найголовнішу сферу тутешньої діяльності верховинця. Саме тому й пов’язала своє життя з цим скарбом і, незважаючи на непросту економічну та екологічну ситуацію, щоденно самовіддано трудиться для блага рідної природи. Зокрема для лісовідновлення та охорони лісу від згубного впливу стихійних явищ та людського фактора. Особливо на ділянках, що найбільше постраждали від буреломів та пожеж у Чорноголівському, Великоберезнянському та інших лісництвах. До речі, в урочищах першого з них у процесі акції «Майбутнє лісу в твоїх руках» уже висаджено садженці на 25 га, на 60 га  здійснено поновлення лісонасаджень. У цьому році заплановано посадити ще 50 га нового лісу та 180-гектарну площу забезпечити природним поповненням. У розсаднику посіяно 5 кг високоякісного насіння ялиці білої, що дасть можливість забезпечити саджанцями приблизно 20-гектарну площу.

…День за днем життя народжує проблеми за проблемами щодо ведення лісового господарства, охорони, використання та відтворення лісових ресурсів. Одна з них останнім часом обумовлена передачею державному підприємству «Великоберезнянське лісове господарство» в постійне користування лісових ділянок загальною площею 8431 га. То є масиви, на яких роками незадовільно «ґаздувала» безпорадна філія «Великоберезнянського лісового господарства», підпорядкована «Закарпатському обласному управлінню лісогосподарських агропромислових господарств». Сьогодні Ольга Олексіївна зі своїм колективом «сушить голову» над тим, як реанімувати ці лісові площі та повернути їх до повноцінного життя, задіяти до цього людські й технічні ресурси, запровадити раціональні технології, щоб вони стали рентабельними для підприємства та корисними для довкілля і людини…

Юрій ШИП,
письменник

Будьте першим, хто прокоментує цю новину!

Залишити коментар

Вашу електронну пошту не буде опубліковано.


*