Субота
16 грудня 2017 р.
Електронна версія газети
Нехай у ваш дім приходять тільки добрі новини

МРІЯ, ЯКА МОЖЕ ОКУПИТИСЯ

Наталія Пукшин вирощує ягоду, котру вже знають по всій Україні

Наталія Пукшин – киянка, але трохи вже й закарпатка. Смілива та відкрита, вона зважилася на крок, який передбачає безліч ризиків. На місці старого колгоспного саду заклала плантацію чорниці. Та ще й поклала собі за мету вирощувати сертифікований продукт. І ось що з того вийшло.

Трапилося це завдяки... коханню

Пані Наталю, назва вашої фірми – «Блу Беррі» – звучить, ніби парфуми.

– Мені подобається, що вже в самій назві закладене дуже лагідне ставлення до рослини. Для закарпатців хочу наголосити, що йдеться не про ожину, яку на діалекті у вас називають чорницею. Ми вирощуємо лохину (російською – «голубика»). Це сестра чорниці, або по-закарпатськи – яфини, зарості котрої можна зустріти на полонинах. Але в нас ягода крупніша, цей вид вивели селекціонери на початку ХХ століття. Перші саджанці зібрали в соснових лісах і болотах Нью-Джерсі та пересадили на плантації.

А взагалі трапилося це завдяки коханню американського ботаніка Фредеріка Вернона Ковілла і Елізабет Уайт. Саме вона надала для дослідження своє ранчо.

Фредерік створив 18 сортів, і вони в 1949-му займали всю промислову площу чорниці високорослої в США.

Наталія Пукшин

Коли Ковілл помер, залишилося багато тисяч сіянців і гібридного насіння. Селекцію продовжив Джордж Дарроу, якому вдалося отримати ще 15 сортів! В Америці з цією рослиною постійно експериментують. Тож на цьому дослідження не скінчилися. Були ще Джордж Дарроу, Арлен Дрейпер, Стенлі Джонсон, Джим Хенкок, які видобували нові покоління з популярної лохини. І тепер її вирощують навіть там, де ще кілька десятків років тому навіть мови про це не було – в Перу, Кенії, Мексиці.

Коли я вперше в Польщі цю ягоду спробувала, подумала: «Боже, де така смакота росте? А в Україні її нема?». Коли стала шукати інформацію, виявилося, що в нас таких плантацій справді майже немає.

Не страшно було починати в роки, коли економіка країни залишила бажати кращого?

– У мене одна освіта економічна, а друга – юридична. Завдяки першій я можу управляти крупним промисловим підприємством. Але, коли закінчила навчання, всі заводи були в страшному занепаді. І вони воліли здавати в оренду свої просторі приміщення, аніж щось виробляти. Взагалі я працювала вже з 3-го курсу університету. Ну, зовсім молода була, така вся замріяна. Потім дитина народилася. І я біля неї швидко подорослішала. Хоча, вважаю, амбіції повинні залишатися в будь-якому випадку. Коли в тебе з’явилася якась мрія, слід її довести до кінця. Коли берешся за такий проект, треба вміти ще й розрахувати сили. І постійно навчатися самій. Компанія входить у міжнародну організацію чорниці. І якщо в нас виникає питання, нас консультують. Крім того, коли ви робите якусь справу, маєте бути готові, що комусь це сподобається, а комусь ні. І доведеться відстоювати свої ідеї. Добро має мати силу бути добром.

«Ви щось собі там думаєте, пані, а подивіться на мене!»

А чому обрали саме Великі Лучки на Мукачівщині?

– У Великих Лучках багато сонячних днів, тому ягода солодка. Там колись був найкращий колгоспний сад, найгарніші яблука росли. Але коли я все це побачила вперше, то плакала… Яблуні такі дикі, що подекуди гілля позросталося. І над цим великим полем тільки електричні дроти гудуть. Я тоді подумала: як буду тут щось садити?

Як люди сприйняли ваші ідеї? Чи повірили вам?

– Мені цікаво з людьми. Ми дуже відкриті, і компанія теж. Звичайно, не одразу все вдавалося. Спочатку в селі мене сприйняли насторожено: «Ой, пані на машині, київські номери». І одразу чутки почали ширитися – столичні понаїхали. Але я кажу: «Ні, ні, зачекайте!». І вони побачили, що ми не будинки тут зводимо, а на місця старого саду вирощуємо щось нове. Я завжди знала, що «купи-продай» – це не моє. Аби щось змінити на краще, маємо робити те, що можемо. Але це поле розпайоване. З майже 100 га кожен отримав якісь 2 сотки, тому треба було укладати безліч договорів, із кожним окремо. І пояснювати, чому такий довготривалий договір. Адже життєвий цикл нашої чорниці – 40 років. Це ж не огірки чи картопля. Нам два роки довелося чекати перших плодів. У 2017-му вперше урожай зібрали. Дуже добре попрацювали для сертифікації.

Взагалі у Лучках дуже працьовиті люди. А нам, у свою чергу, треба було показати, що ми можемо дати їм роботу. У нас склалася просто чудова команда.

Приїжджаю, до прикладу, о пів на дев’яту вечора, а хлопці-трактористи ще полем їздять. У нас, хай постукаю по дереву, люди доповнюють одне одного. От агрономи вміють добре скласти програму. Вони дуже уважні до кожної рослини. Кожен ранок починаємо з розмови з ними: розповідають, що бачать на полі, який обсяг роботи на сьогодні. Плани щоразу доводиться коригувати, бо й погода, і рослина нас ведуть: «Ви щось собі там думаєте, пані, а подивіться на мене!»
А один із наших агрономів хімію чудово знає. Йому телефоную, і він сходу називає формули, біологічні властивості, пояснює, як все пов’язується одне з одним. І я вже можу правильне рішення прийняти.

Взагалі 90% нашої команди – це місцеві, ми спрацювалися, і я цим пишаюся. Не можу назвати жодної людини, з якою в нас було би щось негаразд. Тому й мені з ними комфортно.

Але в такій справі, як ваша, буває багато помилок та ризиків.

– Поряд із нашою плантацією річка Латориця – гірська, шалена. Навесні в ній вода може піднятися на кілька метрів. Поле якраз біля дамби, тому перестороги є.

Цьогоріч вимерзло багато цвіту – яблунь, слив. Ми через це теж хвилювалися. Деякі пагони чорниці зверху обмерзли. І квітки, які розкрилися першими, загинули. Але ми таки зібрали те, що передбачали.

А ще через дощі в цьому сезоні 10 днів не могли збирати ягоди, бо їх треба зривати сухими. Ця чорниця не любить надмірну вологу. Не дай, Боже, дві доби постоїть вода у рядах, і корінці починають підгнивати, фактично, рослинка може загинути. Було таке, що ми їх трохи перелили, і от уже маємо менше ягід – зібрали тільки третину. Але я все це б назвала не помилками, а досвідом. Ми навіть готові ділитися ним.

В Україні немає поганої землі. Просто треба про неї дбати

А чужий досвід маєте змогу перейняти?

– Весь час вчимося. Побували на схожих плантаціях за кордоном – у США, в штаті Орігон. І нам дуже сподобалася відкритість іноземців. Ні, мабуть, є й така річ, як комерційна таємниця, її, звичайно, треба берегти. Але нас там із такою радістю приймали, з такою насолодою люди нам про свою працю розповідали… Ви задаєте їм конкретне питання й отримуєте відповідь, якої потребували.

Ця робота вимагає багато ручної праці. Автоматизувати процес повністю неможливо. Не виникає з цим проблем?

– Спочатку ми навіть поливали вручну. Добре, що знайшли старого водовоза. Зараз у нас крапельне зрошення. Але є добрива, що надходять до рослини через крапельки, а є ті, якими мікродозами підгодовуються листочки. Ми заклали ранні та пізні сорти. Тобто з червня до вересня збираємо урожай. Тому в нас зайнято близько сотні людей. У майбутньому можемо вийти на 500. Адже тут справді багато ручної роботи. Й це стосується не тільки збору врожаю. Ті ж бур’янці слід висмикувати. Бо ми не використовуємо пестицидів. А це теж добрий шмат роботи. Цьогоріч у нас не тільки з Великих Лучок люди працювали, а й із Горонди, Кольчина, Зняцьова. Тому можемо забезпечити людей сезонною роботою, і це наш тішить. Але неодмінна умова – мати медичну книжку.

Цьогоріч ва­ша компанія сертифікована за міжнародними стандартами GlobalGAP. Важко було прийти до такого результату?

– Коли ми приїхали до колег у Польщу і сказали, що отримали GlobalGAP, вони були в захваті: «Які ж ви молодці!». Але за це я дуже вдячна всій своїй команді, всі вони наполегливо до цього йшли. GlobalGAP – це сучасний стандарт безпеки для первинної продукції сільськогосподарського виробництва. Його запровадили наприкінці ХХ століття, і це своєрідний код безпеки продуктів харчування. При цьому відстежуються всі ланки технологічного ланцюжка. Йдеться і про охорону праці, і про виробничу санітарію, і про те, чи працівники мають належну освіту, чи техніка калібрована, і про охорону дов­кілля, якість насіння, ґрунт та добрива… Загалом 300 точок контролю! І це велика робота, яка потребує неабияких зусиль та коштів. Мрія може окупитися чи ні? Ми трохи заробили і вклали це в наступний рік. З іншого боку, сертифікація дає дуже чіткі настанови щодо аналізу ґрунту, води для поливу тощо. І це добре.

Наші ґрунти вас задовольняють?

– В Україні немає поганої землі. Просто треба про неї дбати. При нашому природничому університеті біологічних ресурсів у лабораторії проводили аналіз ґрунту у Великих Лучках. Показники чудові! Та воно й не дивно. В цю землю 28 років нічого не вносили. Вона відпочила. Але нас чекала величезна праця. Найперше – це розкорчування. Бо люди спиляли старі дерева на дрова, а пеньки залишилися.

Розкажіть, які чудодійні властивості має ця чорниця, що вона така популярна?

– Про цю цілющу рослину можна говорити безконечно. Лохина покращує роботу травної системи. Пектин, що міститься в ній, зв’язує і виводить з організму радіоактивні елементи, а самі ягоди не накопичують їх. Для України з її Чорнобилем це дуже важлива річ. Аскорбінова кислота підвищує імунітет, допомагає швидше впоратися із застудою. А також це щит від гіпертонії, ревматизму, ангіни. Ще вона омолоджує людину, зміцнює капіляри, є протизапальним засобом, покращує пам’ять. Листя чорниці використовують при лікуванні цукрового діабету. А для тих, у кого проблеми із зором, це просто швидка допомога. І ще одне диво – лохина не викликає алергії.

А от калій із натрієм нормалізують водно-сольовий баланс. Тому зникають такі неприємності, як мішки під очима, набряки ніг, аритмія серця. Калій зарадить при загрозі атеросклерозу й тим, у кого мерзнуть ноги. А ще лохина – джерело магнію. Тому розслабляє м’язи, нормалізує кров’яний тиск. Допомагає вона й опиратися стресам. До того ж щедро позначена присутністю вітаміну К, який відповідає за цілісність кісткової тканини. Лохина корисна майбутнім мамам, бо це ще й джерело фолієвої кислоти, необхідної для правильного розвитку всіх органів плоду й системи кровотворення. Зрештою, це найкращий антиоксидант, а отже, запобігає раку та процесу старіння. І нарешті листя лохини – чудовий консервант, що гальмує розвиток молочнокислих бактерій.

«Мамо, куди ти їдеш? Ану, показуй ті свої Великі Лучки!»

Мабуть, вам вигідніше реалізувати таку продукцію за кордоном?

– Ви знаєте, ні. Цього року 100% ягід ми реалізували саме в Україні. І я дуже хочу, щоб вони були на столі в українських родин, щоб кожна господиня мала можливість на кашу покласти ще й свіжу лохину. А це вже наша турбота – подбати про те, щоб її якісно виростити, правильно охолодити, сформувати товарну партію так, аби вже наступного дня вона потрапила на прилавок.

А рідні як сприймають ваші ідеї та постійну бізнесову зайнятість?

– Мама ніколи не втручалася в мої справи, вона в мене тактовна. І взагалі, я дуже пишаюся нею. Мама недавно отримала освіту психолога. Студенти спочатку її навіть перепитували: «Ви наша викладачка?» Вона поєднала ці знання з педагогічним досвідом. Працює в дитячій клінічній лікарні. Там часто опиняються дітки, які залишилися без мами й тата. І за кожним у неї болить серце. І я знаю, що це таке. В мене самої четверо дітей. Старша народилася, коли я ще була студенткою. А з молодшими – це вже свідоме батьківство. І я таке задоволення отримую від кожного дня! Бо навіть якщо малюк щось вимагає, вередує, розумієш: це маленька особистість.

А завдяки тому, що поряд є надійне плече чоловіка, я маю сили рухатися вперед. Він щодня переймається моїми гараздами-негараздами. Мрію це поле мамі нарешті показати. Бо діти його вже бачили. Вони весь час мене питали: «Мамо, куди ти їдеш? Тебе немає по 3 – 4 дні. Ану, показуй ті свої Великі Лучки!» І от одного разу я взяла їх із собою. Семилітня донька дійшла до кінця плантації і сказала, що вже зовсім втомилася. А це ж іще кожну рослинку треба оглянути…
Коли настає сезон нашої чорниці, щотижня приїжджаю сюди. Бо тут треба подбати про технологію, а в Києві – про те, щоб ягоди продати. Але це приємні клопоти. Бо можу сказати, що закарпатську лохину вже знають по всій Україні.

Мар’яна НЕЙМЕТІ

Свіжий номер газети

новини

Calendar

Пн
Втр
Срд
Чтв
Птн
Сбт
Ндл
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
 
December 2017
 

...