НА БИСТРИНІ ТВОРЧОГО ЖИТТЯ

Іванові Хланті – 75

У багатющій та широкій сфері духовного життя нашого краю почесне місце належить невтомному та успішному вченому, літературознавцю, фольклористу, мистецтвознавцю, бібліографу, кандидатові філологічних наук, заслуженому діячеві мистецтв України, академіку Академії наук вищої освіти України Іванові Хланті.

Адже його напрацювання в цій важливій галузі впродовж кількох десятків років надзвичайно розлогі та багатогранні: його захоплюють творчість відомих письменників, народне й професійне мистецтво, культурні традиції української діаспори за кордоном… Він – талановитий науковий дослідник і першовідкривач у обширній царині вітчизняної культури та постійно радує поціновувачів мистецтва своїми новими відкриттями та знахідками.

Народився Іван Васильович 20 квітня 1941 р. в с.Копашново на Хустщині в селянській родині, котра налічувала шестеро дітей. Змалку захоплювався красою та милозвучністю народних пісень, таємничістю казок, побутуючих повір’їв. У цей дивовижний світ духовної краси вводила його, зокрема, старша сестра Христина, тож уже школярем записував народні пісні та казки, котрих при закінченні середньої школи в юного фольклориста нараховувалось аж понад дві тисячі. На ці юні роки припадають і перші віршовані спроби, а його літературний гарт ще більше зміцнів, коли став учнем Драгівської десятирічки й одночасно активним учасником шкільного літгуртка, яким керувала досвідчений педагог-філолог Марія Шпилька. Саме вона порадила відвідувати заняття літературного об’єднання при редакції Хустської районної газети, де мав щасливу нагоду зустрітися з письменниками О.Маркушем, Ю.Керекешем, М.Рішком, Ю.Шкробинцем та іншими. В ті далекі юнацькі роки його вірші публікувались у газетах, збірниках «Зірочка» (1959), «Творчість молодих» (1961).

Свої літературні та фольк­лористичні напрацювання ще більше примножив та збагатив під час навчання на філологічному факультеті Ужгородського державного університету (1959—1964), де був активним учасником студентської літстудії. Й куди б життєва доля його не водила – чи то на вчительські хліби до с. Костянтинівка на Донбасі, чи до військової служби на Харківщині, чи знову вчителем у Лазівській і Біловарській школах на Тячівщині – ніде не розлучався з красою художнього слова, виплеканою ним у дитинстві, юності й особливо в стінах вишу.

Любов до святого храму національної культури привела Івана Хланту до аспірантури Інституту мистецтвознавства, фольклору та етнографії ім. М.Т.Рильського Академії наук України (1971—1974), де успішно захистив кандидатську дисертацію.

Активну реалізацію прогнозованих ним наукових пошуків і досліджень молодий вчений здійснює під час педагогічної праці на кафедрі української літератури в Ужгородському університеті (1974—1982) і особливо бібліографом університетської наукової бібліотеки та на посаді провідного методиста обласного центру народної творчості. Його перу належить ціла серія літературознавчих статей, нарисів, бібліографічних покажчиків про творчість закарпатських письменників минулих років і сучасної епохи.

Неоціненна заслуга Івана Хланти й у розвитку та збагаченні фольклористики. З-поміж багатьох жанрів народнопоетичної творчості облюбував народну казку та пісню. Як казкозбирач він видав вісімнадцять збірок, що загалом містять понад 1000 казок. Водночас надзвичайно цінним і багатющим внеском у скарбницю української фольклористики є зібрані та опубліковані ювіляром народнопісенні твори. Дуже корисним для мистецтвознавців та любителів народної пісні є його відоме наукове видання про історію становлення заслуженого академічного Закарпатського народного хору «Пісня над Карпатами» (1994). У найвіддаленіших куточках Закарпаття віднайшов талановитих носіїв народнопоетичної творчості, записавши від них та опублікувавши 5 фундаментальних пісенних збірників, у яких вміщено понад 4000 текстів із нотами, для чого фольклорист активно співпрацює з композиторами і музикознавцями Миколою Попенком, Михайлом Рибалком, Андрієм Гайналієм, Тетяною Росул, Андрієм Червеняком, Василем Кобалем та іншими.

Географічні обрії пошуків народнопісенних скарбів фольклориста сягають далеко за межі Закарпаття. Торік побачила світ унікальна та об’ємна збірка з 640 зібраних ним пісень на Львівщині, дещо раніше автор обійшов чимало українських поселень Румунії, Сербії, Російської Федерації та інших віддалених територій, де записав справжні пісенні шедеври від закоханих у народну пісню представників української діаспори.

З великою любов’ю та щирою повагою Іван Хланта дбайливо окреслив та опублікував у різних виданнях творчі біографічні портрети низки талановитих носіїв народної творчості нашого краю, зокрема пісенної. Час від часу він радує читача й власною пісенно-поетичною творчістю: у 2015 році окремим виданням вийшла в світ його збірка покладених на музику поезій під символічною назвою «Карпатський діамант» із ґрунтовною аналітичною передмовою академіка Володимира Качкана.

Іван Хланта також є автором багатьох гостросюжетних публіцистичних статей, провідна тема яких — щире уболівання за долю нашої духовності, культури, української рідної мови, за збереження віковічних народних традицій і звичаїв.

Про творчий набуток ювіляра висловлено чимало справедливих схвальних думок та оцінок. Зокрема хустянин Іван Губаль опублікував солідну художньо-документальну повість про копашнівського самородка Івана Хланту («Володар мудрості народної», 2004), поет Михайло Ряшко присвятив йому свою ліро-філософську поему «Лицар духу» (2004), а відомий учений, академік Академії наук вищої школи України Володимир Качкан опрацював та видав покажчик творів «Іван Хланта» (2008), котрих на його рахунку нині понад 100. Про творчість ювіляра схвальні відгуки опубліковані в засобах масової інформації Білорусі, Польщі, Росії, Румунії, Сербії, Словаччини, Угорщини.

Нині в творчих засіках Івана Хланти добра дюжина неопублікованих, за браком коштів, фольклорних шедеврів – народних казок, пісень, легенд, переказів, бувальщин, а також така цінна й необхідна річ, як хрестоматія творів письменників Закарпаття «Сині хвилі гір».

Палка любов до рідного краю та його багатющої народної духовної скарбниці спонукала ювіляра до обладнання та відкриття в рідному селі Копашнові разом із педколективом місцевої школи нині народного літературно-мистецького музею (2005), який налічує вже понад три тисячі експонатів і є одним із найкращих музейних закладів такого плану в Україні.

Як бачимо, творча палітра Івана Хланти надзвичайно багата, різножанрова та плідна. За свою подвижницьку творчу діяльність він став лауреатом всеукраїнських премій імені В.Антоновича (1997), І.Франка (2007), Ярослава Мудрого (2014), Зореслава (2015), ХІV конкурсу ім. М.Утриска, академіком Академії вищої освіти України (2015). Нагороджений орденом Нестора Літописця (2008) та святого рівноапостольного великого князя Володимира (2009), йому присвоєно почесне звання «Заслужений діяч мистецтв України» (2004).

Свій славний ювілей Іван Хланта зустрічає в розквіті творчих сил і обдарувань, у яскравих мріях та прагненнях і надалі збагачувати новими художніми відкриттями духовну скарбницю нашого народу. Тож, вітаючи його з 75-річчям, побажаємо, аби в доброму здоров’ї та натхненні реалізував усі свої сміливі плани й задуми заради розквіту та збагачення вітчизняної культури.

Василь ГАБОРЕЦЬ,
заслужений працівник культури України

Будьте першим, хто прокоментує цю новину!

Залишити коментар

Вашу електронну пошту не буде опубліковано.


*