А НА ПОРОЗІ – СВЯТИЙ ВАЛЕНТИН!

14 лютого є нагода нагадати близьким, що ви їх любите

Щороку день закоханих набирає популярності. .Навіть найменші, п’ятирічні діти, знають багато .про це свято. Приємно, що в нього щораз більша  ..аудиторія.

Та, на жаль, є багато людей, котрі не сприймають його взагалі, і критикують. Кажуть, що західний празник українцям чужий. І те, що його вшановують в Україні, «винна» Європа. Одна людина навіть пояснювала мені, що цей день відзначали у всьому Римі, і був там звичай: у коробку клали маленькі клаптики папірусу, на кожному з яких було написане ім’я молодої дівчини. Хлопці ж із закритими очима витягали клаптик – так утворювалися пари, що брали участь у статевих ігрищах.

Отакої!

Аби розставити всі крапки над «і», ми попросили коментар у старшого викладача кафедри нової і новітньої історії та історіографії УжНУ Сергія Гануса:
– В якийсь час у наше життя стали проникати елементи західної цивілізації. Чим відкритішими ми ставали світу, тим більше цих вестернізаційних маркерів із новацій і екзотики перетворювались у звичний атрибут, стійку асоціацію. Українці не перші й не останні в цьому плані. Колись цей шлях пройшла Японія, котра сторіччями була відокремленим і напівізольованим цивілізаційним анклавом.

Традиції – це не обов’язково щось прадавнє, котре йде з глибини століть. Вони з’являються і тепер. Щось відходить на задній план, відмирає, щось приходить нове. Часто це відбувається на певних історичних поворотах. Із урахуванням цього природного процесу, міркування, що є органічним і звичним саме для України, позбавлені сенсу. Припустимо, кого правильніше вшановувати – Діда Мороза, чи Миколая? Якраз дуже характерний приклад намагання імплементувати нову традицію в усталені сценарії новорічних святкувань. Але йдеться про вольовий жест суто ідеологічного плану.

День святого Валентина, як для України, – відносно нова квазісвяткова дата. Утім, вона має своє історичне підґрунтя. За легендою, християнський священик Валентин жив за часів імператора Клавдія ІІ Готського (III ст. від Р. Х.) Поруч із основним покликанням він займався природничими науками та медициною. Клавдій нібито вважав, що сім’я заважає солдатам воювати за імперію, і видав едикт, яким забороняв їм одружуватися. Валентин, попри цей указ, продовжував таємно вінчати всіх охочих. За це його заарештували й ув’язнили під охороною офіцера, прийомна донька якого була сліпою. Священик вилікував її, а опісля навернув у християнство батька й цілу родину. Довідавшись про це, імператор наказав відтяти святому голову, що й сталося 14 лютого.

Вважається, що День Валентина в християнські часи замінив язичницьке свято луперкалій на честь бога Фавна (Луперка), а за іншою версією, на честь богині шлюбу й покровительки сім’ї Юнони в іпостасі Фебруати, у «компетенції» котрої було пристрасне кохання. Свято відзначалося щороку 14 лютого. Ця заміна сталася 496 року за розпорядженням папи Римського Геласія І. Широкої популярності в Західній Європі свято набуло з XV століття. Винахід «валентинки» приписують герцогу Орлеанському Шарлю. 1415 року, перебуваючи в англійському полоні після битви при Азенкурі, він нібито надсилав із Лондона віршовані любовні послання своїй дружині. Одна з тодішніх «валентинок» нині зберігається в Британському музеї.

Звісно, що нині в День закоханих релігійний контекст якщо і згадується, то в останню чергу. У самих римо-католиків св. Валентин офіційно вважається покровителем не закоханих, а людей, які страждають на нервові захворювання: ікони часто зображують його у священицькому вбранні під час процесу оздоровлення юнака від епілепсії. За церковними переказами, на могилі святого один хлопець, хворий на епілепсію, довго молився і видужав.

Існують різні способи відзначення й атрибутики цієї дати, так само, як і її смислового наповнення. У Німеччині вона справді пов’язана зі справою лікування душевнохворих, і в цей день психіатричні заклади прикрашають червоними стрічками й проводять спеціальні богослужіння. В Італії ж явно виражений еротично-емоційний компонент. Прийнято дарувати одне одному кондитерські вироби, а саме свято має присмак «солодкого». В Японії, де взагалі про таку традицію не могло йти й мови, є нюанс: подарунок зазвичай виконаний із шоколаду, котрий є відомим афродизіаком. Ортодоксальні релігійні конфесії, передовсім православ’я, не шанують Дня св. Валентина з аргументацією, що його «святість» полягає
не в догоджанні Богу, а в потуранні людським вадам. Дійшло до того, що губернатор Бєлгородської області РФ в 2011 році дав доручення заборонити відзначати цей день у рамках плану «заходів по забезпеченню духовної безпеки»!
Але життя йде своїм плином, попри приписи й заборони. Звісно, можна подарувати «валентинку» чи якусь скульптурку в стилі кітч. Але з близькою людиною найкраще провести час разом у спілкуванні про піднесене й земне. І обов’язково – в романтичній атмосфері.

Маріанна ШУТКО

Будьте першим, хто прокоментує цю новину!

Залишити коментар

Вашу електронну пошту не буде опубліковано.


*