НА УКРАЇНСЬКО-РОСІЙСЬКОМУ КОРДОНІ

як не один армагеддон, то інший…

Лічені дні залишилися до саміту ЄС «Східне партнерство» у Литві. Ми сподіваємося від цього форуму підписання архіважливого для нашої держави документа про асоціацію з євроспільнотою.

Та завадити цьому всіляко намагається наша північна сусідка Росія, яка все більше починає тиснути на Україну й вдається до всіляких санкцій. То їм враз перестали смакувати наші сири та цукерки, відтак до цього списку додалася ще й яловичина, а у серпні взагалі заборонили пускати нашу продукцію на свою територію. Не встиг вщухнути попередній скандал з непропусканням наших товарів, як ось днями на українсько-російському кордоні зчинився новий гармидер. Цього разу вже – транспортний.

«Минулої середи по обіді я завантажився металевими заготовками в Маріуполі, які мав доставити аж в казахстанську Астану. За кілька годин приїхав у пункт пропуску Новоазовськ, що у Донецькій області, а там — справжнє пекло, півторакілометрова черга з каміонами, — розповідає водій-далекобійник Василь із Заріччя, що на Іршавщині. — Я навмисно не називаю свого прізвища, бо не знаю, як відреагують на це російська прикордонна та митна служби, адже у цю країну їжджу доволі часто й маю неабиякий негативний досвід спілкування з ними. Отож опинившись у цій непевній ситуації, водії попервах обурювалися, плювалися та лаялися. А далі стали стихійно збиратися й спільно думати-гадати, як із цього скрутного становища вийти. Створили таку собі ініціативну групу й відправили на переговори до митників та прикордонників. Як вдалося з’ясувати, величезна черга утворилася внаслідок запровадження нових правил транзиту через Російську Федерацію. Згідно з ними, дія книжок міжнародних перевезень у цій країні скасовується. Тепер перевізники мусять оплачувати мито грошима або ж давати відповідну банківську гарантію, тобто документ про поруку чи заставу майна. Всі почали обурюватися, адже ніхто заздалегідь про запровадження нововведень не попередив, ми, водії, стали заручниками цієї непевної ситуації».

А тим часом про людей, які потерпіли від цих нових транспортних правил, ніхто й не думав подбати. На якісь елементарні зручності годі було й сподіватися. Туалет – просто за машиною або ж поруч у полі. Поблизу — жодного магазину чи кафе. Не було навіть води, й водії не милися по кілька діб. Врешті якийсь селянин привіз на фірі діжку з водою, то її розкупили ще у хвості черги, а в голові люди залишилися без живильної вологи.

«На щастя, я прихопив із собою каністру з водою, — веде далі зарічанський далекобійник, — нею й поділився з побратимами. Гадав, що харчуватися буду в придорожніх кафе, й не взяв із собою навіть бутерброда, тому до четверга зовсім нічого не їв. Єдине, що вдалося, — приготувати каву. Про цю халепу я відразу ж повідомив свого господаря, ну а він вже зв’язався з власником вантажу. Переговори між ними проходили годин шість-сім, й врешті-решт мені зателефонували, щоб я повертався знову в Маріуполь. А інші мої колеги так і залишилися стояти далі».

Правду каже українське прислів’я, що пани чубляться, а у холопів чуби тріщать. Так і в цій ситуації. Російське керівництво ніяк не може заспокоїтися від того, що втрачає свою найближчу сусідку Україну з-під своєї сфери впливу, отож і намагається створити всілякі перепони нам на євроінтеграційному шляху, а наша влада вельми мляво реагує на ці процеси. «Хоч би вже швидше відбулася та зустріч у Вільнюсі, — резюмував мій співбесідник, — може, вже тоді все стане на свої місця». Пан Василь надіється на те, що Росія змириться із цим. Та чи буде це так, покаже найближче майбутнє, адже нас північна сусідка лякає й введенням закордонних паспортів для подорожуючих. А ще ЗМІ останніми днями повідомляють, що в Луганській області на кордоні росіяни розпочали встановлювати стіну з колючим дротом. А це вже зовсім не по-сусідськи…

Віталій ПУМПИНЕЦЬ.
Іршавський район.

Будьте першим, хто прокоментує цю новину!

Залишити коментар

Вашу електронну пошту не буде опубліковано.


*