«Горянин» Мирослава Дочинця пішов у люди

В Ужгородському прес-клубі свій новий роман «Горянин. Води Господніх русел» презентував закарпатський прозаїк Мирослав Дочинець.

Виношував ав­тор книгу, як немовля, 9 місяців, але каже, що насправді писав її все життя. «Я б із задоволенням найняв якогось літагента. Бо не знаю, що говорити про свої книги, — каже письменник. — Коли пишеш і вливаєш у кожен рядок якусь енергію, наповнюєш якимось змістом і мудрощами, собою, коли ти «вимордовуєш» кожен рядок, щоб він дзвенів, грав і був на своєму місці, то як потім можна кількома реченнями про це все розповісти?! Автор каже, що ця книга для нього є дуже важлива. «Я не звик розділяти їх на більш чи менш значимі. Скажу словами літератора, мого друга з Києва, котрий зазначив: «Твої книги «Вічник» і «Криничар» — це лише сходинки до цього роману».

Мирослав Дочинець зауважив, що ми часто недооцінюємо скарби нашого краю, а в цій землі закладена потужна енергетика. «Дивно, як ми, закарпатці, не використовуємо великі скарби. Цією книгою я хотів віддати належне моїй землі, краю і людям. Моєму Кревному роду, що тягнеться живим ланцюгом із гір і лісів і тече рікою любові через світи й віки», — такими словами розпочав свою книжку автор.

«Про що ця книга, скажу словами філософа Ніцше (якого, до речі, я не люблю саме як філософа): «Мистецтво і література дані для того, щоб не дати загинути нам від життя». У книзі — закарпатська ментальність, етнос, фольклор та природа. Вона — про наш рід. У ній життя героїв – це нероздільна частина природи. На фоні всього цього історія дванадцятирічної давнини, яка зачепила письменника і лише зараз він зміг про це написати. «Ця людина — не герой. Він не читає книг і вже точно їх не пише. Він загублений від світу, від людей. Він втратив все: родину, роботу… Але для нього на цьому не все закінчується – головний герой починає боротьбу за кожен свій день. Він — людина, яка може чомусь навчити кожного читача. Я й сам час від часу перечитую роман, хоч свої книжки майже не читаю», — каже Мирослав Дочинець.

 Автор вважає, що для того, аби книга була популярною і працювала на імідж Закарпаття, потрібно вирватись за Карпати. Бо у нас нема читача. Його попередню книгу «Криничар» у Криму продали у 5 разів більше, ніж на Закарпаті.

Анастасія НОЖКА.
Фото автора.

Будьте першим, хто прокоментує цю новину!

Залишити коментар

Вашу електронну пошту не буде опубліковано.


*