ЯКА ДОЛЯ

ужгородських багатоповерхівок?

Хочемо ми того чи ні, а найближчі десятиріччя відновлення європейського обличчя Ужгорода буде залежати від технічного стану багатоповерхових житлових будинків, облаштування прилеглих до них територій, рівня житлово-комунального обслуговування та культури проживання в них. Саме в багатоповерхівках живуть десятки тисяч ужгородців — більшість населення обласного центру. Численні житлово-комунальні негаразди, з якими щоденно стикаються мешканці, спричиняють соціальну напругу, невдоволення владою…

 

Спираючись на набутий досвід роботи будинкового комітету, який організований в 2004 році мешканцями 72-квартирного житлового будинку № 31 по вул. Л. Толстого, хочу висловити окремі зауваження і пропозиції з приводу проблеми.

Керівництво країни прийняло політичне рішення про реформування житлово-комунального господарства. Ми сподівались, що на рівні області—міста будуть здійснені відповідні організаційно-технічні та економічні заходи щодо послуг з обслуговування будинків із залученням мешканців-співвласників. Форма участі мешканців у цій роботі може бути різна — хоча би через те, що кожна багатоповерхівка має свої особливості і відмінності — технічні, територіальні, організаційні, по зношеності тощо. Вважаю помилковим категоричне твердження про те, що єдиним шляхом виходу із скрутного становища є створення об’єднань співвласників (ОСББ) із передачею їм конкретного будинку. Це ніщо інше, як намагання місцевих функціонерів ЖКГ скинути тягар щоденної роботи на рядових громадян, але залишаючи за собою право без відома та згоди мешканців проводити маніпуляції з прибудинковими територіями, майном, надавати  дозволи на забудови, прибудови, знищення зелених зон, що вони успішно і настирливо здійснюють. Проте, безперечно, кожна багатоповерхівка має мати форму самоорганізації мешканців, з якою місцеві структури будуть рахуватись, а не сприймати як гуртки художньої самодіяльності.

Нагадаю, що згідно  із Законом  України «Про житлово-комунальні послуги» на органи місцевого самоврядування покладена відповідальність забезпечення населення житлово-комунальними послугами необхідного рівня та якості.

Наші багатоповерхівки — технічно складні споруди і входять територіально, інженерно-інфраструктурно, архітектурно-містобудівельно в певні мікрорайонні та загальноміські комплекси. З переходом на автономне опалення вони стали об’єктами підвищеної безпеки. Організація і проведення їх обслуговування мають  проводитись відповідно до «Правил утримання житлових будинків і прибудинкових територій» (затверджені постановою уряду), інших технічних нормативів та рішень міської ради. Правила, зокрема, передбачають щорічне дворазове технічне обстеження будинків комісією спеціалістів. Має вестись відповідна технічна документація, проекти, кошториси,  акти виконаних робіт тощо. Однак поки що це залишається мрією. А дарма, бо своєчасне виявлення й усунення дефектів комунікацій, будівельних конструкцій не призводило б до аварійного стану покрівель, підвалів, під’їздів тощо, на ліквідацію яких необхідні значні кошти. Нагадаємо про аварії житлових будинків у ряді міст країни з дуже серйозними наслідками.

Належне обслуговування багатоповерхівок здатні забезпечити лише спеціалізовані підприємства, в яких є матеріально-технічна база і кваліфіковані кадри, а не фірми-одноденки чи випадкові майстри. Ці підприємства повинні мати відповідне доручення міської влади і нести відповідальність за виконані роботи. У зв’язку з цим незрозуміла  практика керівників міста знищувати комунальні підприємства — надавачів послуг, забирати від них приміщення, техніку і т.д. Не в тому справа, як називаються ці підприємства — домоуправління, ЖЕКи, ЖРЄРи,  а в тому, чи здатні вони надати відповідний рівень послуг. Численні контролюючі інстанції чомусь не хочуть розібратись з «анатомією» господарсько-фінансової діяльності надавачів послуг, а владні структури навіть не висловлюються про необхідність максимального сприяння їхній роботі. До речі, загальна вартість послуг по обслуговуванню ужгородських багатоповерхівок по місту в цілому становить близько 15 млн. грн., які вносяться мешканцями. Тож бізнес вартий серйозної уваги.

Ринкові відносини між власниками житла і надавачами послуг безумовно базуються на договірних засадах. Кабінет Міністрів України 20.05.2009 р. Постановою № 529 затвердив форму типового договору «Про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій». Але чомусь надавачі послуг не виявляють інтерес до необхідності переукладання і конкретизації договорів. Міська рада мала би підтримати пропозицію мешканців про включення в договір наступного пункту: «конкретні обсяги фактично наданих послуг, ремонтних робіт по будинку підтверджуються щомісячно актом за підписами виконавця  і уповноваженого представника мешканців будинку (ОСББ, будинковий комітет)». Цим ми би розірвали  зачароване коло: не виконуємо роботи по будинку, бо мешканці не платять, не платимо, бо комунальники нічого не роблять. Роками ведеться розмова про впровадження побудинкового обліку витрачання коштів, про щорічне складання кошторисів утримання конкретного будинку — безрезультатно.

Всі ми маємо усвідомити, що надання комунальних послуг — це не благочинна акція міської влади, а платні послуги, за які повинні розраховуватись власники як житлових, так і нежитлових приміщень. У нашому будинку весь перший поверх нежитлових приміщень приватизований і займають його підприємницькі структури. Хто власники цих приміщень — таємниця, роками не вноситься плата на утримання будинку. Заборгованість за ними за три роки становить близько 60 тисяч грн., яка ні ЖРЕР № 4, ні відповідними службами міськвиконкому не обліковується, претензії власникам не виставляються. Цікаво би підрахувати такі борги по місту… А кажемо, що коштів не вистачає…

До комунальних проблем причетні принаймні більше десяти обласних відділів, управлінь, інспекцій, які, на нашу думку, зобов’язані сприяти вирішенню проблем  мешканців, надавати кваліфіковані юридичні чи технічні роз’яснення. На практиці ж ми  часто стикаємось з відфутболюванням наших звернень. Чого вартий, до прикладу, письмовий висновок колишнього головного санітарного лікаря області про те, що забудова зеленої прибудинкової території «на умови проживання жителів будинку № 31 по вул. Л.Толстого… впливати не буде».  Або як розцінити дії колишнього керівника обласної комунальної служби, який багато років проживав у сусідній багатоповерхівці, але так і не спромігся знайти час для сприяння вирішенню елементарних проблем сусідніх будинків. Цікава реакція правоохоронних органів на звернення стосовно явних порушень наших прав у комунальних питаннях. Відповіді — не знаходимо причин для втручання — базуються на експертних висновках служб міської влади, мовляв, це все погоджено, дозволено розпорядженням, рішенням.

Займатись комунальними проблемами, представляючи інтереси мешканців багатоквартирного будинку в Ужгороді, з погляду багатьох посадовців справа непрестижна і навіть ганебна. Тобі клеять ярлики скаржника, писаки, ледацюги.

Недостатня й активність багатьох депутатів. З подивом сприйняли заяву одного з них: «Ужгород стане іншим, якщо ужгородці стануть іншими!». А нещодавня заява про те, що ужгородці, які протестують проти забудови дитячого майданчика, знищення зеленої зони біля їхнього будинку, хай переселяються у села і не заважають інвесторам, взагалі є шокуючою.

Не претендуючи на повноту розкриття теми реформування ЖКГ, було би доцільно для її ефективного здійснення створити структуру чи штаб, який за принципом «єдиного вікна», маючи повноваження, систематично координував би цю роботу.

Степан БАЧО.
м. Ужгород.

Будьте першим, хто прокоментує цю новину!

Залишити коментар

Вашу електронну пошту не буде опубліковано.


*