КРОВ ІЗ ХРЕСТА

В іршавському урочищі Джублик знову сталося диво

Урочище Джублик, що поблизу села Нижнє Болотне Іршавського району, давно перетворилося у місце паломництва людей зі всієї України. Сюди йдуть ті, хто шукає порятунку від проблем та хвороб. Такої популярності місцина зажила після того, як у серпні 2002 року біля тамтешнього джерела двом місцевим дівчаткам Олені та Мар’яні, за їхніми розповідями, явилася Божа Матір.

Офіційно церква досі не визнала той випадок дивом, оскільки духовенство дуже обережно ставиться до таких речей. Наприклад, визнані місця Божого явлення у католицькому світі можна перерахувати на пальцях рук, серед яких Фатима, Люрд та ще кілька місць у Португалії, Мексиці і Франції. Та, незважаючи на це, щодня до Джублика з’їжджаються сотні віруючих. У ці літні дні тут незвично велелюдно. Після того, як наприкінці травня паломники зі Львова помітили рідину, схожу на кров, яка витікала з дерев’яного хреста Хресної дороги, кількість бажаючих побачити диво і помолитися у цій місцевості значно зросла.

«Першими диво побачили жінки зі Львівщини, які приїхали до Джублика помолитися, — розповідає брат Теодор, який служить при тутешньому монастирі. – Вони підійшли до настоятеля і розповіли, що під час молитви з дерева почала витікати рідина темно-бурого кольору. Чим довше вони молилися, тим сильніше вона виділялася. Ми спершу не надали значення їхнім словам. Але згодом я пішов подивитися. Справді, з дерева витікала темно-червона рідина. Це явище продовжилося і наступного дня. Тоді одна із монашок зібрала рідину на хустину, аби її можна було передати на експертизу».

Монах веде до хреста одинадцятої стації, що розташований у лісі біля монастиря. Він огороджений невисоким дерев’яним парканом. Біля нього навколішки моляться кілька жінок.

«Закровоточив хрест одинадцятої стації. У цій стації страсних молитов йдеться про епізод, коли «Ісуса прибивають до хреста», — продовжує брат Теодор. – Можливо, це теж якийсь символ, що рідина появилася саме з цього хреста. Відтоді сюди приходить багато людей, які щиро моляться. Але поки про якісь випадки зцілення нам невідомо. У Джублику було кілька віруючих, які є лікарями. Вони оглядали хрест і розповідали, що рідина дуже сильно нагадує кров – не лише зовнішнім виглядом, але й за запахом».

На хресті, який, за словами монаха, кровоточить, видно засохлі цівки темно-бурого кольору. Очевидно, що рідина стікала з середини хреста аж до землі. Ближче до підніжжя хреста монашки прив’язали білу хустину, аби не крапало на землю. Її щодня замінюють.

«На хресті було набагато більше слідів від крові, яка текла наприкінці травня. Але люди приходять сюди і в надії на зцілення чи вирішення своїх проблем збирають ту кров на хустини. Тому зараз на хресті видніється тільки декілька цівок. Але й навколо тих за кілька днів після кровоточення зібралися мурахи. І дивно, що на решті 13-ти хрестах Хресної дороги їх немає. Медики, які оглядали хрест, припустили, що мурашки є ще одним підтвердженням, що це справжня кров. Оскільки кров, коли висихає, має солодкуватий присмак, на який і йдуть комахи». 

До речі, це вже вдруге у Джублику кровоточать хрести. Подібне диво спостерігали упродовж трьох років, в 2003–2005 рр. Тоді кровоточили розп’яття, розташовані біля самого монастиря. Кров стікала прямісінько з ран Ісуса.

На тому місці монахи збудували купель. Кажуть, якщо людина попросить собі щось у Господа і пройде по купелі 33 рази з молитвою, Бог вислухає прохання і благословить цю людину.

Єпископ Мукачівської греко-католицької єпархії владика Мілан Шашік про кровоточення поки говорить неохоче.

«Церква дуже прискіпливо і обережно ставиться до таких речей, — каже він. – Бо в нас дуже часто з’являються повідомлення, що там замироточила ікона, а там – на стіні проявився образ Ісуса. Люди йдуть до того місця, помоляться і вже через три дні забувають за диво. Тому церковна влада має все це прискіпливо вивчати. Що стосується кровоточення хреста у Джублику, то зараз ми шукаємо експерта, який має оглянути місце і зробити висновки, що це за рідина стікає із хреста».

Однак для багатьох нужденних висновки експертів не мають особливого значення. Найчастіше люди йдуть до святих місць з вірою у серці й з надією на Божу ласку.

Сніжана РУСИН.

Будьте першим, хто прокоментує цю новину!

Залишити коментар

Вашу електронну пошту не буде опубліковано.


*