ЯК НАМ ВИВЕСТИ ГІРСЬКІ СЕЛА з перманентної кризи?

ПРОЕКТ КОНЦЕПЦІЇ сталого розвитку гірських територій Закарпаття як складової Державної програми розвитку Українських Карпат

О станнім часом в області йде інтенсивний пошук шляхів виходу гірських сіл з перманентної кризи, яка охопила практично всі сфери економічної життєдіяльності і відкинула ці села на узбіччя суспільного прогресу. Пошук моделі розвитку гірських територій в умовах адаптації локальних господарських систем до ринку був у центрі уваги учасників двох міжнародних конференцій з проблем сталого розвитку Карпат та виїзного засідання Ради Західного наукового центру НАН України й Міністерства освіти, науки, молоді й спорту України, що відбулися в Ужгороді в 2010—2011 рр. Ці наукові форуми засвідчили підвищену увагу з боку керівництва краю, вчених, бізнесменів до подальшої долі гірського села. Результатом напрацювань став проект Державної програми сталого розвитку Карпат як складової частини програми Європейського Союзу «Карпатський простір», опублікований у газеті «Новини Закарпаття» 27 березня 2012 року. Цілком природно, що зазначений документ необхідно доповнити програмою розвитку гірських поселень Закарпаття, оскільки частка останніх у структурі всіх сільських поселень регіону становить 37,1 відсотка і проживає там майже кожен третій сільський житель. Позитивно оцінюючи появу згаданого вище документа, автори проекту Концепції сталого розвитку гірських територій Закарпаття, які, до речі, неодноразово виступали в пресі з публікаціями із зазначеної проблематики, вважають за необхідне викласти власне бачення вирішення економічних проблем, зв’язаних з формуванням сприятливого економічного середовища для розвитку гірських сіл, які роками нагромаджувалися, але так і не знайшли ефективного розв’язання.

Необхідність програмно-планового підходу до розвитку гірських територій

Необхідність програмного підходу до розвитку гірських територій зумовлена важливістю і множинністю функцій, які вони сьогодні реалізують, а також їх місцем і роллю в структурі регіонального господарства. Це відправна точка, яка дає можливість зрозуміти сутність гірського села для економічного розвитку Закарпаття, необхідність збереження його самобутності та самоідентифікації. Звідси гостра потреба аналізу ключових функцій, що їх виконують гірські території в умовах економічної трансформації регіонального господарства.

По-перше, сьогодні село, в тому числі гірське, є основним джерелом відтворення населення, яке є найбільшим багатством краю. Це знаходить свій прояв у більш-менш сприятливій демографічній структурі населення, його оптимальних статево-вікових параметрах, високій трудовій мобільності та достатній мотивації економічної діяльності. З цього слідують два важливі висновки. Перший – гірське село є донором для зростання і розвитку міст, а відтак – і регіону в цілому. Другий – поступове зміщення траєкторії розвитку гірських територій в соціальну площину є об’єктивною умовою для успішної реалізації регіональних економічних пріоритетів.

По-друге, без повнокровного життя гірських сіл практично неможливо реалізувати регіональні переваги в ключових сферах економіки – аграрному, лісовому господарстві, сфері рекреації, що сьогодні динамічно розвивається і змінює структуру економіки області. Цілком очевидно, що розвиток гірських сіл та окреслені економічні пріоритети взаємозалежні й взаємозв’язані, тобто перебувають у тісному кореляційному зв’язку. Це означає, що при розробленні регіональної стратегії сталого розвитку гірських територій необхідно обов’язково враховувати існуючу залежність, оскільки відставання одних неминуче викличе мультиплікаційний ефект в інших сферах економіки.

По-третє, в області склалася специфічна структура аграрного виробництва, домінуючим сегментом якої є особисте селянське господарство (ОСГ), що базується на використанні ресурсів і трудового потенціалу сімей, які сьогодні виробляють 95 відсотків валової продукції сільського господарства. Цілком очевидно, що ОСГ відображають регіональну специфіку аграрного виробництва і ще тривалий час зберігатимуть важливі позиції в ньому. Це ставить на порядок денний вирішення цілого вузла проблем, найважливішими серед яких є: підвищення частки товарних ОСГ, формування оптимальної моделі господарювання в гірських селах, інтеграція та кооперація дрібнотоварних господарств, формування кластерів, що інтегрують інтереси у ланцюгу виробник-споживач. Реалізація перелічених проблем можлива лише на засадах програмно-планового підходу.

По-четверте, господарський профіль гірських сіл дедалі чіткіше проектується в площину соціо-еколого-економічного розвитку. Саме в цих гірських селах зосереджені основні соціальні та рекреаційні ресурси. Тут функціонують 493 туристично-рекреаційні об’єкти, більшість з них становлять садиби зеленого туризму. Моніторинг їх діяльності показує, що без економічно розвинутого гірського села, його виробничої і соціальної інфраструктури ефективність функціонування цієї сфери суттєво знижується. Звідси об’єктивна потреба згармонізувати в регіональній програмі економічні й екологічні інтереси територіальної громади, бізнесу і держави з пріоритетністю екологізації господарського життя. Це магістральний шлях підвищення економічної конкурентоспроможності гірських сіл.

Можна навести й інші аргументи, однак достатньо і цих, щоб зрозуміти, що імперативи стійкого розвитку гірських соціо-еколого-економічних систем не можуть бути реалізовані стихійно і вимагають нових механізмів управління як на локальному, так і регіональному рівнях. При цьому змінюються мета, принципи і завдання, а пріоритетними визначаються ті проблеми, які забезпечать рух вперед по стійкій екогуманістичній траєкторії. Це викличе кардинальні демографічні, соціально-економічні, культурні трансформації, що виходять далеко за межі реформ.

Мета, принципи і завдання політики сталого розвитку гірських територій

Мета державної політики сталого розвитку гірських територій на період до 2020 року полягає у:

– створенні сприятливих соціально-економічних умов для виконання гірським селом його соціальної та господарської функції;

– динамічному розвитку сільської економіки, підвищенні ефективності господарювання в її пріоритетних сферах, збільшенні її вкладу в економіку регіону та зростанні добробуту людей;

– підвищенні рівня зайнятості, уповільненні масштабів трудової міграції, формуванні сприятливого бізнес-середовища в гірських селах;

– стимулюванні природного приросту населення, оптимізації статево-вікової структури, закріпленні молоді на селі;

– усуненні існуючих диспропорцій в рівні життя міського та сільського населення;

– раціональному використанні природних ресурсів та екологізації господарювання;

– збереженні й примноженні культурного потенціалу гірського села.

Принципи реалізації державної політики сталого розвитку гірських територій:

– розвиток гірських територій як цілісного комплексу, що склався історично і виконує соціально-демографічну, господарську, природоохоронну, рекреаційну, культурну та інші загальнонаціональні функції;

– забезпечення конституційних прав населення на гідну людини працю та її оплату, доступності до якісної освіти, медичної допомоги, інших соціальних послуг;

– спрямування державної підтримки гірських сіл на розвиток і реалізацію їх соціально-демографічного та виробничо-ресурсного потенціалу;

– врахування внутрірегіональних особливостей соціально-економічного розвитку, пріоритетна підтримка депресивних територій;

– налагодження системи соціального партнерства держави, органів місцевого самоуправління, бізнесу та населення в реалізації програм розвитку кожного гірського села;

– поглиблення зв’язку села і міста, інтегрування гірських сіл в єдину господарську систему на основі агропромислової інтеграції і кооперації, формування кластерів;

– залучення гірських сіл до транскордонного та міжрегіонального економічного співробітництва;

– розвиток на селі інститутів громадянського суспільства, активізація участі місцевого населення у прийнятті рішень, зв’язаних з соціально-економічним розвитком гірських поселень.

Очікувані результати реалізації державної політики сталого розвитку гірських територій:

– диверсифікація сільської економіки, розширення сфери докладання праці, підвищення рівня зайнятості та збільшення джерел формування доходів населення;

– активна державна підтримка сільгоспвиробників, підвищення суспільної значимості сільськогосподарської праці;

– формування спеціального режиму господарювання в гірських селах (інвестиційна, податкова, кредитна, цінова політика тощо);

– підвищення конкурентоспроможності продукції сільськогосподарського виробництва шляхом її екологізації;

– підвищення соціального захисту населення гірських сіл;

– раціональне залучення в господарський оборот і підвищення ефективності використання природних, матеріальних і людських ресурсів;

– розвиток ринкової інфраструктури як обов’язкової умови виходу дрібних товаровиробників на регіональні ринки;

– відновлення та розвиток соціально-культурних закладів на селі, що суттєво розширить сферу застосування інтелектуальної праці та формування сільської еліти;

– забезпечення доступу жителів гірських сіл до ресурсів розвитку і подолання їх інформаційної ізоляції;

– розвиток місцевого самоуправління, зміцнення його фінансової бази, кооперація фінансових ресурсів держави, територіальних громад, бізнесу та населення для розв’язання проблем соціально-економічного розвитку кожного гірського села.

Ключові параметри соціально-економічного розвитку гірських територій.
Стратегія демографічного розвитку

Мета – здійснення активної демографічної політики, спрямованої на вирішення трьох ключових проблем – розвиток сільської сім’ї, уповільнення темпів та масштабів трудової міграції, закріплення молоді на селі.

Реалізація поставленої мети потребує вжиття додаткових заходів, що враховують основні тенденції демографічного розвитку населення гірських територій, а саме:

– створення в гірських селах сприятливого середовища для розширеного відтворення населення, формування установок на створення трьохдітної сім’ї;

– розроблення і реалізації локальних програм демографічного розвитку кожної таксономічної одиниці, узгоджених з регіональними програмами у сфері освіти, медицини, житлової політики, послуг тощо;

– підвищення ефективності соціального захисту сімей при народженні дитини, а також сімей, що потребують допомоги або особливої уваги з боку держави;

– скорочення масштабів трудової міграції шляхом розширення сфери докладання праці за рахунок стимулювання інвестування зароблених мігрантами коштів у власну справу;

– розроблення програм закріплення молоді на селі шляхом її активного включення у сферу підприємництва.

Окреслені параметри демографічної політики на гірських територіях вимагають розроблення і вжиття спеціальних комплексних заходів, що включають широкий спектр механізмів по стимулюванню народжуваності та зниженню смертності. З цією метою в гірських селах, де намітилися депопуляційні процеси, повинні реалізовуватися заходи щодо прогресивного збільшення розміру допомоги на дітей залежно від кількості їх у сім’ї.

Демографічна політика повинна включати також додаткові заходи, спрямовані на уповільнення трудової міграції жителів гірських сіл, стимулювання інвестування зароблених мігрантами коштів у власний бізнес, самозайнятість, різні форми підприємницької діяльності. Особливо це стосується висококваліфікованих спеціалістів і професійних робітничих кадрів.

З метою закріплення молоді на селі необхідно відновити систему квотування місць та пільгового прийому у вищі навчальні заклади випускників гірських сіл на спеціальності, які користуються попитом на селі, розширити доступ молоді до ринку житла, розвивати тут сферу інтелектуальної праці.

Диверсифікація економіки гірських сіл як основа підвищення рівня зайнятості населення

Мета – створення умов для переходу від монофункціональної економіки гірських територій до поліфункціональної як об’єктивної умови розвитку сфери докладання праці, зниження рівня безробіття та росту доходів населення.

Аксіоматичним є положення про те, що в межах сільського та лісового господарства проблема зайнятості населення гірських сіл розв’язана бути не може. Принаймні це означає, що програма повинна передбачати реалізацію комплексу заходів щодо поетапного переходу від монофункціональної моделі економіки гірських сіл до поліфункціональної і диверсифікованої. Це вимагає розвитку в гірських районах максимально можливого набору різноманітних господарських форм і видів діяльності, гнучкого поєднання діяльності малих і середніх підприємницьких структур, які сформують економічний фундамент локальних господарських одиниць і створять умови для розширення сфери докладання праці. На цьому робиться особливий акцент тому, що реформи повинні здійснюватись на мікроекономічному рівні шляхом створення умов для диверсифікації економіки та трудової діяльності, що ґрунтується на приватній власності, в основі формування якої повинна бути ініціатива громадян. Отже, створення робочих місць у гірських селах є цілереалізуючою ланкою програми, що дозволить вирішити найважливіші проблеми її життєдіяльності.

Пріоритетними напрямами політики зайнятості населення гірських сіл, які повинні бути відображені в програмі, є:

– відновлення і підтримка зайнятості населення, а також створення нових робочих місць у сільгосппідприємствах, які забезпечать переведення агропромислового виробництва на модернізовані інноваційні технології та індустріальні форми ведення господарства, підтримка ефективної зайнятості у сфері малого і середнього підприємництва, споживчої кооперації, особистих селянських та фермерських господарствах;

– нарощення і модернізація робочих місць у соціальній сфері на об’єктах інфраструктури агропродовольчого ринку (зберігання, транспортування, збут сільськогосподарської продукції), в сільському будівництві на об’єктах транспортної та енергетичної інфраструктури;

– стимулювання і розвиток зайнятості у сфері рекреації, природоохоронній діяльності, агро- і екологічному туризмі, підсобних промислах, побічному лісокористуванні;

– підтримка самозайнятості та різних форм сімейної зайнятості, їх кооперація з переробними та обслуговуючими підприємницькими структурами;

– створення нових робочих місць, у тому числі на основі державного замовлення, в депресивних гірських селах з високим рівнем безробіття;

– підтримка малого молодіжного підприємництва, надання правової, організаційної і фінансової допомоги на стадії започаткування власного бізнесу;

– оптимізація зайнятості жінок працездатного віку за рахунок збереження, розвитку і модернізації робочих місць в альтернативних сільському господарству сферах трудової діяльності.

Заходи щодо розвитку зайнятості населення гірських сіл повинні здійснюватися одночасно з підвищенням територіальної і професійної мобільності працівників, забезпеченням збалансованості їх професійно-кваліфікаційної підготовки і попиту на працю, розвитком кадрового потенціалу села.

Фінансово-кредитна політика стимулювання розвитку гірських територій

Мета – формування механізмів фінансової підтримки розвитку економіки гірських сіл, місцевого самоуправління, територіальних громад, ініціативних сільських лідерів.

Враховуючи те, що сьогодні в гірських селах основною організаційно-правовою формою підприємницької діяльності є мікробізнес, представлений в основному особистими селянськими господарствами, сільськими садибами та суб’єктами торгівлі, надзвичайної актуальності набуває проблема формування дієвого фінансового механізму, який був би спрямований на підтримку, стимулювання та сприяння розвитку цієї форми діяльності.

Основними елементами фінансової підтримки мікробізнесу повинно стати:

– надання державних субсидій для розвитку дрібнотоварного виробництва, формування матеріально-технічної і кормової бази ОСГ, фермерських господарств, сільськогосподарських кооперативів, а також пріоритетний розвиток у сільській місцевості доріг, комунікацій і засобів зв’язку;

– запровадження спеціального режиму господарювання та інвестиційної діяльності на гірських територіях шляхом створення сприятливих для цього умов;

– стимулювання внутрішніх інвестицій за рахунок коштів, зароблених трудовими мігрантами, які спрямовувалися б на організацію ними підприємницької діяльності;

– специфічною ознакою інвестиційних процесів у сільському господарстві гірських територій повинна стати їх соціальна спрямованість шляхом включення інвесторів у життєдіяльність тих територій, на яких вони функціонують;

– у цілях диверсифікації сільської економіки слід розширити доступ юридичних і фізичних осіб до кредитів, що субсидуються, на розвиток альтернативних видів діяльності на селі і встановити для них преференції, спрямовані на створення привабливих умов для здійснення вказаних видів діяльності, звернувши особливу увагу на підприємницькі структури, які виробляють екологічно чисту продукцію;

– запровадження пільгового кредитування підприємців-початківців, які бажають здійснювати свою діяльність на гірських територіях, включаючи і мікрокредитування приватних підприємців, надання державних гарантій під кредити, субсидіювання сплати відсотків та надання поворотної фінансової допомоги;

– забезпечення переходу на довгострокове кредитування мікробізнесу на гірських територіях та встановлення знижених відсотків за кредитами;

– розширення доступу населення гірських територій до кредитно-фінансових ресурсів за рахунок розвитку фінансових послуг, шляхом розвитку банківської мережі і кредитних кооперативів на гірських територіях, а також організація надання банківських послуг через сільські відділення поштового зв’язку;

– пільгове кредитування комерційними банками під конкретні бізнес-програми суб’єктів малого та мікробізнесу, які займаються виробництвом, заготівлею і переробкою тваринницької продукції за рахунок власних кредитних ресурсів, коштів міжнародних банків та фондів, які реалізують в Україні програми розвитку підприємництва;

– створення мережі селянських кредитних спілок з метою спрощення отримання позики та забезпечення кредитними ресурсами;

– отримання коштів для ведення підприємницької діяльності з нетрадиційних джерел, таких, як кошти колективних ощадних організацій, асоціацій взаємодопомоги, ломбардний кредит тощо;

– пільгове оподаткування суб’єктів підприємницької діяльності, яка є пріоритетною для конкретної території;

– сприяння підприємцям у підготовці бізнес-програм, бізнес-планів, економічно обґрунтованих інвестиційних проектів для отримання кредитів;

– розроблення проектів для організації фінансово-агропромислової переробної групи на основі інтеграції сільськогосподарських товаровиробників, переробних підприємств, банківського та фінансового капіталу з метою забезпечення завершеного виробництва.

Важливим для розвитку гірських територій є створення системи грантового заохочення ініціатив сільських громад з метою благоустрою поселень, розвитку фізичної культури і спорту, дитячого і молодіжного дозвілля, народного мистецтва і творчості, збереження місцевої культурної й історичної спадщини, довкілля.

***

Безперечно, що регіональна програма сталого розвитку гірських територій не обмежується вирішенням окреслених вище проблем. Автори статті ставили за мету зорієнтувати її в економічну площину, оскільки, на наше глибоке переконання, вихід гірського села з системної кризи – у підвищенні соціальної активності населення, відродженні довіри людей до реформ, розвитку місцевої ініціативи, вірі у свої можливості. Суть економічної політики в гірських селах полягає в підвищенні соціальної активності кожного сільського жителя, формуванні ринкової свідомості і стандартів поведінки господарюючих суб’єктів, адекватних новим економічним умовам, у становленні нової системи соціальної взаємодії, спрямованої на виявлення та використання внутрішніх резервів і задіяння усіх важелів розвитку гірського села.

Розроблення регіональної програми розвитку гірських територій – справа непроста. Вона вимагає залучення широкого загалу науковців, підприємців, господарників, усіх, хто вболіває за долю гірських сіл. Особливо цінною є думка колишніх керівників краю Ю.В.Ільницького, М.Ю.Волощука, П.А.Федиковича, які зробили свого часу великий внесок у розвиток Закарпаття і генетичне коріння яких – у гірському селі.

Василь МІКЛОВДА, д.е.н., професор, член-кореспондент НАН України.
Михайло ПІТЮЛИЧ, к.е.н., професор.

Будьте першим, хто прокоментує цю новину!

Залишити коментар

Вашу електронну пошту не буде опубліковано.


*