В же цієї неділі, 6 травня, у Виноградові відбудеться свято усіх шанувальників справжнього закарпатського вина «Угочанська лоза». Традиційно фестиваль включає не тільки частування і розваги, але й змагання між найкращими виноробами. Про реалії виноградівського виноробства «Новинам Закарпаття» розповідає голова дегустаційної комісії фестивалю Іван Табака.
Ви очолюєте дегустаційну комісію з першого ж фестивалю вина у Виноградові…
– Саме так, на першому ж засіданні оргкомітету мене було обрано головою комісії. Загалом саме я несу відповідальність за те, щоб не було ніяких підозр про якесь упереджене ставлення до того чи іншого напою чи його виробника. У виноробній промисловості я працюю з 1999 року. Спершу — у радгоспі «Виноградівський», а наразі завідую виробництвом у ВАТ «Агропромислова група «Закарпатський сад».
Що найскладніше в роботі головного дегустатора «Угочанської лози»?
— Вислуховувати несправедливі нарікання на нашу роботу. Завжди знаходяться ті, хто вважає хибним рішення журі. Зазвичай в таких ситуаціях достатньо продемонструвати зразки вин, що зайняли вищі призові місця (вони зберігаються ще кілька тижнів після закінчення фестивалю), щоб наші критики заспокоїлися.
Інша справа — закиди дегустаційній комісії та оргкомітету фестивалю від деяких приватних виноробів буцімто люди, які досі займали в конкурсі призові місця, купували вино і надавали для дегустації чужу продукцію. Тож, аби відкинути подібні підозри, була введена нова вимога — про обов’язкову наявність у конкурсанта щонайменше 50 літрів вина.
А як щодо самопочуття після тривалої дегустації?
— Ну, з цим зазвичай проблем нема. Самих конкурсантів і, відповідно, зразків вина не так уже і багато. Для порівняння, коли я був членом закарпатської дегустаційної комісії корпорації «Закарпатсадвинпром», дегустації проводилися по 54-х зразках вин, починаючи від білих і червоних сухих, напівсолодких, напівсухих, десертних, а після цього приступали ще й до куштування коньяків. Ось коли було й справді складно…
Чи виправдалася первинна ідея фестивалю: покращити та розвинути виноробну галузь краю?
— На жаль, досить невтішними є темпи розвитку виноробства серед приватних господарів. Я маю на увазі професійне виготовлення вина з високоякісних європейських сортів винограду. Нині ця справа тримається на кількох ентузіастах.
А між тим, на Виноградівщині є три мікрокліматичні зони, де можуть рости найвибагливіші сорти винограду – це Шаланківська гора, унікальні схили Чорної гори і Клиново-Холмовецькі схили, клімат на яких є практично ідеальним для винограду.
На вашу думку, що є причиною незацікавленості приватних виноробів?
— Фактично фестиваль проводиться вже тоді, коли більшість приватних господарів використали своє домашнє вино. Але до зимових винних свят я ставлюся критично. Пити і дегустувати вино на морозі — неприйнятно. Тому, щоб зігрітися, люди п’ють глінтвейн. З точки зору клімату травень є найоптимальнішим варіантом для проведення винного фестивалю. До слова, я був на мукачівському, дивився і куштував вина. Як дегустатор, скажу, що дуже важко об’єктивно оцінити якість того чи іншого вина в холодних некомфортних умовах.
Другий фактор: професійних виноробів, які б займалися вирощуванням європейських сортів винограду, небагато.
І найсуттєвіше – це байдужість нашої держави до реалій виноробного господарства. Нема механізмів надання ліцензій, приватний винороб фактично ніяк не може узаконити свою діяльність.
І все ж, чим потішить гостей цьогорічна «Угочанська лоза»?
— «Угочанська лоза» — це не тільки свято вина, а ще й цікаве театралізоване дійство, можливість продегустувати закарпатські страви, побачити вироби народних майстрів. Тож до підготовки залучено багатьох спеціалістів. Щодо своєї «винної» сфери, то я б охарактеризував напої наших професійних виноробів як продукт дуже високої якості, у нас є фермери й господарі, які виготовляють вино за професійними технологіями з найкращих європейських сортів. Залишається сподіватися, що згодом їх усе-таки стане більше.
Галина РОВТА.
м. Виноградів.
Залишити коментар