«Русини закарпаття — хто ми?»

На це запитання шукали відповідь в Ужгороді

Обласна конференція «Русини Закарпаття – хто ми?”, яку організувала Закарпатська обласна організація Всеукраїнського товариства «Лемківщина”, відбулася в неділю в Ужгороді в будинку «Просвіти». Тут зібралися науковці УжНУ, Львівського інституту українознавства ім. І.Крип’якевича, громадсько­політичні діячі, мовознавці, письменники та представники культурно­просвітницьких організацій України. Голова обласної організації Всеукраїнського товариства «Лемківщина” Василь Мулеса розповів «Новинам», що метою зібрання було черговий раз заявити, що закарпатці — це русини-­українці, котрі тисячу років берегли і бережуть свою первісну назву, яку колись (в 1721 році) присвоїв московський цар Петро І.

Додав, що русини-­українці Закарпаття ніколи не відмежовували себе від своїх однокровних братів по той бік Карпат. Найбільш влучними про це є слова будителя Олександра Духновича: «Бо свої то за горами — не чужі…». Це підтвердила і голова Світової федерації українських лемківських об’єднань Софія Федина: «Русини Закарпаття — це ті ж русини-­українці, це ті русини Словаччини, Сербії, Польщі, це ті автохтони, які зберегли свою назву з часів Київської Русі».

Натомість про трагічні сторінки переселення лемків та поляків з історичних територій у період з 1944 по 1947 рр., зокрема і сумнозвісну операцію «Вісла”, згадав директор Львівського інституту українознавства ім. І.Крип’якевича, доктор історичних наук Микола Литвин. Безперспективність суто політичного проекту відродження так званого русинства і своєрідний крах його в україномовному на 78 відсотків Закарпатті окреслив проректор УжНУ, доктор історичнх наук Роман Офіцинський.

Натомість політолог, доктор історичних наук Сергій Федака звернув увагу на те, що має місце маніпулювання даною проблематикою. Передусім йдеться про парламентські вибори в Україні та наступний всеукраїнський перепис населення. Виявляється, прозвучало на конференції, до цього переліку пропонується включити графу «національність” не лише за визначеннями «українець”, «росіянин”, «татарин”, а й за ознаками окремих українських етнічних груп — «гуцули”, «лемки”, «поліщуки”, «подоляни”, «бойки” тощо. Ба навіть більше — пропонується ввести в мовний обіг поняття «українець­русин”. До чого це призвело, до прикладу, в сусідній Словаччині, уже відомо: там українців після перепису раптом стало на дві третини менше. Найсумніше, що цей проект підтримується не якимись закордонними інституціями, а окремими представниками влади в Україні.

Оксана НЕВИЦЬКА.

Будьте першим, хто прокоментує цю новину!

Залишити коментар

Вашу електронну пошту не буде опубліковано.


*