ОСТАННІЙ ІЗ МОГІКАН КРАЙОВОЇ ШКОЛИ МИСТЕЦТВ (До 84-річчя Яна Пашка)

Ян Пашко – талановитий митець, один із тих, хто формував крайову школу живопису. Яскравий представник покоління шістдесятників, він зробив вагомий внесок у образотворче мистецтво Закарпаття, України, світу. Незважаючи на поважний вік, продовжує працювати, бере участь у виставках, пленерах.

Коло творчих зацікавлень митця дуже широке. Це живопис і графіка, декоративно-прикладне й монументальне мистецтво тощо. Працює в техніках: олійний живопис, темпера, акварель, батік, літографія. Учень Федора Манайла та Ернеста Контратовича, він успішно розвиває їхні принципи, ідеї у своїх роботах. Творчість Яна Пашка нерозривно пов’язана з народною культурою краян. Любов до народного мистецтва, яку прищепив Федір Манайло, не полишає його донині. Недарма після закінчення Ужгородського художнього училища він продовжує навчання на факультеті мистецтвознавства Ленінградської академії мистецтв, а дипломну роботу писав на тему «Народне мистецтво Мараморощини». Донині це одне із найгрунтовніших досліджень, де проаналізовано вишивку, різьбу та кераміку Хустщини. Любов до свого народу,  його культури знайшла  відображеня в роботах, що об’єднані в серіїї «Народні умільці» та «Етнографія мого краю» і створені в 1970-х. На полотнах майстер увіковічнив екстер’єри та інтер’єри житла наших предків, їхній повсякденний та святковий одяг, побут, розкрив світогляд. Уже нині вони мають неабияку цінність не тільки для науковців-етнографів. Самоусвідомлення автора, його творче зростання проходило тоді, коли він навчався в Ленінграді, жив у чужому культурному середовищі. Саме це виявило, укріпило й підсилило його любов до рідної культури, до закарпатців, що донині живить і дає наснагу.

Вітер перемін буремних 1980-х, коли народжувався новий політико-економічний устрій, мало позначився на тематиці творів Яна Пашка. Він працює в жанрі пейзажу, натюрморту, портрета, створює роботи на сакральну тематику. Його роботи оригінальні й неповторні, вирізняються на тлі серед інших митців. Його система образотворення найбільш співзвучна із творчістю Юрія Герца та Івана Ілька. І це не дивно, адже вони були учнями і послідовниками Федора Манайла, корифея крайової школи живопису, а ще товаришували й тісно співпрацювали. Образотворчість Яна Пашка базується на гіперболізації, стилізації та міфологізації оточуючого світу, що зближує його з Манайлом. Він репрезентує закарпатське мистецтво, яке грунтуєься на народних традиціях. Від початку своєї творчої діяльності майстер не перестає дивувати світ. Щоразу він по-іншому відкриває його для себе й щедро дарує людям власне бачення краси й гармонії. Художник Олександр Мондич, характеризуючи митця, пише: «Його кредо – знання, вивчення, розуміння. У мистецтві він ставить свої завдання, володіє нестримною фантазією, добирає єдино слушну систему зображальності. Але побачене не є дзеркальним відображенням. Натура перевтілюється індивідуальним світосприйняттям художника». А відома поціновувачка мистецтва Анжела Ман вважає, що Ян Пашко, його роботи – це взагалі унікальне й неповторне явище. До слова, саме вони популяризують творчість Яна Пашка, всіляко його підтримують.

Дивлячись на його полотна ми мимоволі починаємо говорити про те наївне мистецтво, яке реалізовується в народних картинах, ікописі, настінних розписах хат. Але водночас ми бачимо, що це самодостатнє мистецтво з використанням елементів народного образного мислення. У стилістиці творів Я. Пашка прочитується код української нації.

Це самодостатній митець-філософ, який живе в гармонії з собою і оточуючим світом. Він позитивно, з розумінням і гумором сприймає все, що відбувається довкола.  Його незламний оптимізм не має меж. Художник щиро любить людей і вони платять йому тією ж монетою.

Довідково. Народився Ян Пашко 7 серпня 1934-го в Чехословаччині в місті Великі Порічі, Судети. Коли йому було 5 років, втратив батька. Відтоді в пошуках заробітку сім’я переїжджала в різні міста. Довелося трохи жити в Угорщині, спочатку – у Будапешті, а згодом – у  Бічке. На Закарпатті родина опинилася 1945-го. Ян закінчив семирічку в  Берегові. У 1950–1953 роках навчався в Хустській профтехшколі за фахом червонодеревника. Чотири роки відслужив у лавах радянської армії. З 1958-го  до 1964-й навчався в Ужгородському художньому училищі, а затим у Ленінградській академії мистецтв. Закінчивши її, повернувся в Хуст, де живе донині.

Володимир МИШАНИЧ

Будьте першим, хто прокоментує цю новину!

Залишити коментар

Вашу електронну пошту не буде опубліковано.


*