Прийшов час подбати про малі водотоки,

які спричиняють на Закарпатті локальні проблеми…

Ось уже другий тиждень, як усі провідні канали українського телебачення демонструють нам картини великого весняного водопілля, котре охопило Житомирську, Київську, Волинську, Івано-Франківську області. А от наше Закарпаття, котре, як відомо, є найбільш паводконебезпечним регіоном, поки що до тієї тривожної телехроніки не потрапило. Про це — у коментарі начальника Басейнового управління водних ресурсів (БУВР) річки Тиса, заслуженого працівника сільського господарства України Володимира ЧІПАКА (на фото).

— Аналізуючи сьогодні цю ситуацію (до речі, цьогорічної осені виповниться 15 років, як у  листопаді 1998-го трапився катастрофічний паводок), ще раз переконуюсь, що набагато дешевше повені попереджувати, ніж потім ліквідовувати. Та як би ми не відшкодували  потерпілим від підтоплення збитки, знаєте, ніхто повністю не компенсує моральних втрат людині, котра втрачає майно, яке наживала роками. Тому я прихильник того, щоб регіональна протипаводкова програма, яка є складовою частиною загальнодержавної «Програми комплексного протипаводкового захисту в басейні р.Тиса у Закарпатській області на 2006—2015 роки»,  виконувалася сповна.

Однак «Тиса» в останні роки фінансується не так, як нам хотілось би. Тільки зараз, буквально на початку квітня, об’єднана дирекція будівництва водогосподарських об’єктів у Закарпатській області отримує з держбюджету кошти для погашення боргу підрядникам за ту роботу, яку вони виконали торік.

Але найголовніше, що ці об’єкти, які ми побудували, свою водозахисну функцію  сьогодні вже реально виконують. Якщо аналізувати паводкову ситуацію в області, то вона цієї весни складалась непросто. Буквально за лютий і березень пройшло більше 10 паводкових хвиль. Вони  були різні. У гірській частині (це суттєво) підйоми рівнів води на річках сягали до півтора метра. А в низинній частині сьогодні спостерігаємо, що паводок — досить-таки високий. Варто сказати, що семиметрова паводкова хвиля проходить по річці Тиса  на створі кордону України з Угорською Республікою.
Якщо порівнювати з минулим роком, то тепер у нас рівні води на всіх річках підвищені. Наприклад, у районі Чопа на р. Латориця підйом води лише на 1 м нижче історичного рівня, а на р. Тиса — на 1,5—2 м. Безперебійно щодоби працюють від 20 до 25 насосних станцій, з допомогою яких зараз  механічним шляхом перекачуємо всю воду із задамбових територій. Зауважте, за одну добу ми перекачуємо близько 3 млн. куб. метрів паводкової води. А всього з початку поточного року перекачано вже 69 млн. куб.м (для порівняння скажу, що за минулий 2012 рік перекачали всього 13 млн. куб.м). Значить, непроста нині ситуація на Закарпатті. Але, на відміну від інших областей, ми нині виглядаємо більш благополучно. Чому? Бо все-таки та робота, яка була здійснена за попередні роки, дала свій позитивний результат, і збудовані за програмою «Тиса» протипаводкові об’єкти витримують натиск великої води.

На сьогодні паводок іде, але, на щастя, більшість територіальних громад краю його не відчувають. Ми насамперед стараємось якомога швидше відкачати воду з територій (особливо сільгоспугідь) для того, щоб аграрії змогли проводити весняні польові роботи.

Є в області ще одна нагальна проблема, що не може не хвилювати. Це — стан малих потічків і каналів. Вони потребують більшої уваги з боку територіальних громад і місцевих органів влади. Не варто тішити себе ілюзією, що держава дасть із держбюджету гроші  для фінансування розчищення потічків і каналів. У всьому цивілізованому світі цю проблему вирішують самі територіальні громади. І якраз найслабше місце в нас — відведення талих зливових вод із територій населених пунктів, у тому числі — з міст. Це наочно засвідчила цьогорічна весняна повінь, що бачимо по всій Україні. На жаль, тут не є винятком  і Закарпаття. Спільними зусиллями населення, місцевої влади та фахівців водного господарства ми повинні ці малі потічки, канали, кювети привести чимскоріш до порядку. Бо зараз намітилася тенденція, що саме малі водотоки спричинятимуть локальні проблеми…

І наостанок таке. З передбачених обсягів фінансування за програмою «Тиса» на цей рік у сумі 280,7 млн. грн. поки що залишаються не освоєними тільки 35,5 млн. грн. Це, як кажуть, мізер… Тому ми внесли до Кабміну та Верховної Ради України вмотивовану пропозицію про істотне збільшення централізованого фінансування програми «Тиса» на поточний рік і сподіваємося, що це буде враховано при внесенні  парламентом змін і доповнень до Закону України «Про  державний бюджет України на 2013 рік». А стосовно малих водотоків, то є рішення колегії облдержадміністрації, підписане головою ОДА Олександром Ледидою, яким рекомендовано органам місцевого самоврядування на такі регіональні локальні проблеми виділяти кошти з місцевих бюджетів для виконання невеликих за обсягами, але вкрай необхідних робіт у межах населених пунктів.

Записав
Богдан ДУБОВИЙ.

Будьте першим, хто прокоментує цю новину!

Залишити коментар

Вашу електронну пошту не буде опубліковано.


*