Рідний Карпатський край

ожив на полотні Петра Шолтеса

Петро Шолтес поділився: «Моє кредо — картини мають бути не так гарними, як добрими, і люди це відчувають. Гляньте, скільки кольорів на цій сірій глибі! Я старався показати її не холодною, а теплою, сонячною».

І я, вдивляючись в картину, задумався. Здавалося б, камінь — він і є камінь: сірий, нудний і безплідний. Однак Петро Людвігович зміг розгледіти в ньому душу, побачити відтінки і гру світла, передати фарбами, як він, вигрівши боки під сонцем, дихає теплом. До речі, виявилося, що це урочище Петро Шолтес зобразив на полотні першим так масштабно, на такому високохудожньому рівні.

— Це улюблене місце відпочинку довколишніх мешканців — як Невицьке для ужгородців. Моя дружина Габріелла — з Ільниці, тож саме через неї Іршавщина стала для мене рідною, — розповідає Петро Шолтес. — Тут у саду, подалі від усіх, я і робив перші зарисовки. Не раз обійстя вже покійних, на жаль, батьків моєї Гобіки надихало на творчість, а от до «Смерекового каменя» якось усе руки не доходили.

Твори митця зберігаються у приватних колекціях і галереях багатьох країн світу — Чехії, Німеччини, Угорщини, Польщі, Італії, Ізраїлю, США. Але, за словами художника,  центральне місце займає у його житті саме Ужгород. Його роботи постійно виставляються в ужгородській галереї. Він зазначає: «Мав і маю можливість жити в Угорщині чи будь-якій іншій європейській країні. Але Ужгород, Закарпаття – це мій рідний дім, це земля моїх предків. Тут моє коріння».

Серія картин із зображенням родзинок рідної землі стала серцевиною персональної виставки Петра Шолтеса, яку він вперше в значному форматі представив іршавським любителям мистецтва. З великим задоволенням уже протягом двох тижнів вернісаж відвідують жителі та гості району. Серед численних відвідувачів виставки були і почесні гості: владика Феодор, архієпископ Мукачівський і Ужгородський, керівники Виноградівського району, депутат Верховної Ради України І.Бушко.

Останнім часом все більшу зацікавленість до полотен художника виявляють старшокласники загальноосвітніх шкіл. «Мені дуже імпонує наша природа. У «Смерековому камені» я впізнала частинки краси іршавської землі», — каже Вікторія Брич, учениця Іршавської ЗОШ №1, ділячись враженнями зі своїми подругами Олександрою Жабко та Вікторією Савко, які вперше на такому вернісажі. «Я бачила багато картин, але ці дійсно неповторні й випромінюють добру енергетику», — зауважує Ірина Паньканинець — керівник дитячого ансамблю «Дзвіночок», яка разом з дітьми із Білківської ЗОШ І—ІІІ ст. №2 відвідала виставку. В цей день у виставковому залі районного Будинку культури було велелюдно. Приємно, що мистецтво не залишає байдужим нашу молодь, яка пізнає через художні полотна свій край та пишається його здобутками.

Іван СІДУН.

Будьте першим, хто прокоментує цю новину!

Залишити коментар

Вашу електронну пошту не буде опубліковано.


*