Родина поета презентувала «Мою азбуку» Петра Скунця

Завідувачка кафедри словацької філології УжНУ Світлана Пахомова вітала гостей – родину відомого поета, лауреата Національної премії ім.Т.Шевченка Петра Скунця. Цього разу дружина Олена Дмитрівна та дочка Наталія презентували книгу Петра Миколайовича «Моя азбука», яка недавно вийшла у видавництві «Ліра». Студентам цікаві такі зустрічі, бо тут йдеться про перекладацьку роботу, зокрема, і з мови, яку вони студіюють в університеті.

«Моя азбука» – це вірші для дітей. Як самого Петра Скунця, так і його переклади – із російської (Самуїла Маршака, Бориса Заходера), угорської (Барбари Салаї), словацької (Людмили Под’яворінської) та німецької (Хорста Гюнтера). У видання закладена також велика робота родини, – сказала з цього приводу поетеса Христина Керита. — І дивно, що поет не видав ці твори за життя. Адже в них стільки легкості, радості».

Науковець Ярослав Джоганик – автор низки публікацій про творчість поета. У 90-х Петро Скунць часто бував на зустрічах зі студентами, згадує пан Ярослав. І особливо приємно, що у книзі є переклади творів Людмили Под’яворінської, яка заклала основи модерної літератури в Словаччині. На цьому виростала ціла генерація словацьких письменників, стверджує викладач Наталія Петріца.
Наталія Скунць розповіла, що в роботі над словом для батька існували два найбільші авторитети – Шевченко і Рильський. Якщо якесь слово він зустрічав у цих поетів, то казав, що воно має писатися саме так, незважаючи на словники. «Моя азбука» стосується не тільки граматики, а й душі. Адже літера «Я» може стояти на першому місці в абетці, коли її оточують інші букви. Мовою дорослих – коли поруч з тобою близькі, друзі, однодумці. А от обрані для перекладів віршів – це шквал емоцій. Дорослі звикли стримувати почуття, а дітям така гра зі словом дуже подобається. Це стосується і перекладів Людмили Под’яворінської, на честь якої навіть названо астероїд.

Олена Дмитрівна Скунць розповіла про працю над книгою. Зокрема, анонсоване видання побачило світ за сприяння управління інформаційної діяльності та комунікацій з громадськістю облдерж­адміністрації у рамках програми, що передбачає підтримку видання закарпатських творів. Адже у запасниках родини – багато рукописів поета. А пошук коштів – дуже непроста на сьогодні справа. Переклади теж мають свою історію. Це відбулося після табу на книги «Розп’яття». Але П.Скунць не міг сидіти склавши руки, чекаючи, поки йому дозволять друкуватися. І почав перекладати.  
І, нарешті, всім, і гостям, і студентам, подякувала викладач Тетяна Ліхтей, яка й стала ініціатором зустрічі.

Мар’яна НЕЙМЕТІ.

Будьте першим, хто прокоментує цю новину!

Залишити коментар

Вашу електронну пошту не буде опубліковано.


*