Росія намагається силою змусити Україну

полюбити Митний союз і втягнути її в нього

Чим ближче до листопадового саміту ЄС—Україна, що має відбутися у столиці Литви Вільнюсі, тим зухвалішим стає наступ нашого північного сусіда, щоб не дати здійснитися намірам України стати асоційованим членом євроспільноти й підписати договір про вільну торгівлю.

Далекобійники-закарпатці вистоювали черги

Так, на самому початку другої декади серпня Москва оголосила (хай навіть неофіційно) Україні торговельну війну. І якщо раніше йшлося тільки про тверді сири та цукерки, то тепер під прискіпливу перевірку потрапило буквально все – від вина й металу до товарів побутової хімії. За повідомленнями ЗМІ, тільки за перші дні подібних санкцій наша держава зазнала збитків на мільйони доларів. Першою на сполох забила Федерація роботодавців України. В офіційній заяві йшлося про те, що транспортні засоби, які перевозять товари українських виробників, на кордоні Росії підлягають безпідставній суцільній перевірці. Часто-густо українські вироби просто вивантажували, переважували та завантажували знову. Російські митники всуціль перевіряли сертифікати походження виробів, особливо металопродукції, й відправляли їх до білокам’яної, а там експертиза може тривати й до двох місяців і навіть  ще довше.

«Мені довелося везти із Маріуполя до сибірського Омська металеві заготовки, — розповідає водій великовантажного «Вольво» мукачівець Віктор К. — Коли я під’їхав на українсько-російському кордоні до пункту пропуску «Перещепине», то просто жахнувся. Тут побачив  скупчення величезної кількості каміонів. Звісно, завантажених найрізноманітнішими українськими товарами. Від своїх колег я почув про свавілля митників. Чимало фур, не витримавши натиску цієї служби, повернулося знову в Україну. Я вже багато років поспіль їжджу по світу, але такого ніколи ніде не бачив, хоча стояти на кордонах доводилося не раз. Найгірше те, що тут не було найелементарніших побутових умов – від туалету до кафе. Спати довелося просто в машині, справлятись – відразу за фурою. А їжу ми купували у бабусь із сусідніх сіл, котрі приносили нам борщ, вареники й пельмені. Мій приятель Андрій з Іршавського району транспортував на своєму «МАНі» вино з Одеси в Новосибірськ. Йому довелося вистояти 4 доби в черзі, а потім ці алкогольні напої наказали вивантажити тут же на складі тимчасового зберігання й повертатися додому. Ще один товариш по нещастю Микола, теж житель Іршавщини, мав доставити аж в Перм пиво. Вистоявши майже 5 діб на кордоні, повернувся знову в Україну».

І самі росіяни не в захопленні…

«Все це велика і безглузда геополітика, — каже житель Санкт-Петербурга Віталій Пономарьов. — Саме через неї змушені потерпати прості громадяни обидвох держав. Воістину, пани чубляться, а у холопів чуби тріщать». Я мав розмову ще з кількома росіянами, і всі вони в один голос стверджували, що українські товари охоче купують і не мають жодних претензій до їхньої якості. «Ваші цукерки взагалі неперевершені, — зауважила жителька підмосковного Ногінська Олена Євтихеєва, — їх я купую завжди. Причому вони однаково смачні фірм різного виробництва. Влаштовує мене й їхня ціна, котра є значно нижчою від вартості російських кондитерських виробів. В Ужгороді на оптовому ринку, що на вулиці Краснодонців, спостерігала особисто, як словаки та угорці купували українські цукерки кілограмами». А чоловік пані Олени Анатолій додав, що завжди купує наші тверді сири, які залюбки споживає вся його велика родина. До якості наших товарів не має жодних претензій і Ігор Дьомін, москвич, який відпочиває у Мукачеві. «Овочі й фрукти я стараюся завжди купувати тільки українські, — зазначив він, — бо в них відсутні нітрати, а ось до польських, єгипетських та турецьких ставлюся доволі насторожено, оскільки два роки тому моя внучка отруїлася помідорами, які були до нас завезені з Туреччини».

Ще одна відпочивальниця Ірина Кожевникова з Тюменської області висловила занепокоєння подібними торговими війнами, які останніми роками набувають все більших масштабів, бо вони, за її словами, призводять до того, що заборонені українські товари опісля значно додають у ціні. А це негативно позначається на гаманцях простих споживачів, які завжди є заручниками цих непевних ситуацій у стосунках двох сусідніх країн.

На що очікувати далі?

Я спробував з’ясувати у начальника відділу зовнішньоекономічних зв’язків Мукачівського міськвиконкому Адіка Боднара, як вплинула серпнева ситуація на російському кордоні на товаровиробників з міста над Латорицею. Він підтвердив, що свою продукцію до нашої північної сусідки відправляють кілька промислових підприємств та суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності, однак, на щастя, від тотальної митної перевірки, що мала місце минулого місяця, ніхто не постраждав. Принаймні із подібними заявами в мерію міста ніхто не звертався. Аналогічна відповідь пролунала також і в управлінні економіки Мукачівської райдержадміністрації.

А тим часом днями мали офіційну зустріч прем’єри двох країн — Росії Дмитро Медведєв та України Микола Азаров. Серед інших питань порядку денного було також й обговорення ситуації, що мала місце на кордоні в серпні. Чи будуть якісь позитивні зрушення після цього, покаже час. Наразі навіть Президенту нашої держави довелося поінформувати про ситуацію на кордоні свого російського колегу…

Віталій ПУМПИНЕЦЬ.
м.Мукачево.

Будьте першим, хто прокоментує цю новину!

Залишити коментар

Вашу електронну пошту не буде опубліковано.


*