Середа
22 листопада 2017 р.
Електронна версія газети
Нехай у ваш дім приходять тільки добрі новини

Смішно, динамічно, притчево. Із приводу п’єси Василя Андрійця «Мараморош – центр Європи»

У літературно-мистецькому прос­торі Закарпаття п’єса відомого теат­рала, лауреата премії ім. Братів Шерегіїв Василя Андрійця «Мараморош – центр Європи» («Гражда». 2017) – чи не перша спроба відтворити події гірського села, гарячі суперечки довкола новітніх проблем, які пропонує сучасне швидкозмінне життя.

Учасники цих подій – спадкоємці тих персонажів, яких свого часу представили читачам письменники Іван Ольбрахт, Іван Долгош, Олександр Сливка. Іван Іванович Олень (у народі – Керон) «за чехів» міг бути солідним роботодавцем, у радянські часи – бригадиром, а в наші дні він – підприємець, обласний депутат, голова сільської ради. Його помічник, секретар сільради Федір Федурця (для односельців – Фурик) – сирота, колишній студент лісотехнічного коледжу, за сумісництвом базарний міняйло. Прізвисько отримав у спадок від діда, який мав найкращих коней і фуру на Верховині.

Запропонований Кероном проект інфраструктури села, на який відгукнулися інвестори з Канади й Чехії, сценічне коріння яких пов’язане з Мараморошем, знайшов широку громадську підтримку. Керонові протистоїть представник влади Антон Бабич, нечистий на руку підприємець, який працює за кримінальними схемами.
Жіночі дійові особи в п’єсі представлені образами Марії, Бабці та Олени. Марія – молода вдова, її покійний чоловік торгував сувенірами в Криму, в часи анексії півострова потрапив до рук росіян, котрі намагаються його завербувати, бо він, бачте, русин, а значить – «русский». Коли відмовив, підкинули наркотики, ув’язнили й закатували.

Анна Бабець (в народі Бабця Анця) – сільська повитуха і знахарка, незважаючи на поважний вік, приймає пологи, лікує безпліддя та потенцію. У молоді роки пройшла сувору школу ГУЛАГу, куди її, студентку, як дочку бандерівців запровадило НКВД. У таборах суворого режиму навчилася акушерської справи й народної медицини. Бабця повертає до повноцінного життя Олену, покинуту Кероном.

Село Коритищі засноване майстром Киритою, який з відбірного лісу майстрував корита для купання новонароджених та обмивання покійників, замішування хлібного тіста та його зберігання. Герої п’єси стверджують, що в теперішні часи існує і «державне корито», до якого правдами й неправдами пробиваються окремі чиновники й депутати.

П’єсі притаманні динамічний розвиток, винахідливість дійових осіб, і це викликає у читача неослабний інтерес. «Нове життя нового прагне слова!» – наголошує Василь Андрійцьо.

Георгій РОВТА
м. Хуст

Свіжий номер газети

новини

Calendar

Пн
Втр
Срд
Чтв
Птн
Сбт
Ндл
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
 
December 2013
 

...