Четвер
17 серпня 2017 р.
Електронна версія газети
Нехай у ваш дім приходять тільки добрі новини

У МОРЯКІВ ДУША НАРОЗХРИСТ

і міцна дружба на довгі роки

Родів військ багато, але, здається, ніхто так не шанує дружбу, як моряки. Вже чимало літ пройшло, як на Міжгірщині верховинці, котрим у різні часи судилося нести флотську вахту, створили в районі громадську організацію «Краб».

Її стабільне ядро склали брати-річанці Гички – Юрій та Василь, який і очолює осере­док, земляки-синевирці Василь і Ярослав Бонкали, міжгірці Олександр Шовак та Іван Петруляк… Вони так і кажуть, що теперішнє братерство їм подарували моря та океани, які за молодості гартували їх у суворих випробуваннях.

Товариськість, яка не іржавіє з плином років, а навпаки – міцніє, колишні браві матроси засвідчують щорічними зустрічами з нагоди їхнього свята – Дня флоту України. І минулої неділі призначили чергову в райцентрі біля фонтану, де фотографуються для згадки, а відтак покладають квіти до пам’ятників. І велику повагу мають люди в тільняшках та безкозирках, які зазвичай одягають цього дня.

В цьому можна було переконатися, коли чемно їм вклонялися пішоходи, сигналили водії автівок. А одна, з дніпровськими номерами, навіть зупинилася біля них. Із салону вийшов кремезної статури незнайомець, котрий ввічливо поздоровкався й тепло привітав дружну компанію зі святом. Виявилося, що він теж у свій час долав морські хвилі на кораблі.

Молодята Василь та Тетяна

А телефонні дзвінки просто не вщухали – друзі, знайомі безперестанку вітали флотську «братву». Найбільш несподіваною виявилася вітальна листівка аж із В’єтнаму, яку надіслала жінка-поліцейський на мобілку Олександра Шовака. Про моряцький гурт міжгірців вона дізналася з «Фейсбука».

Сюрпризів вистачало цієї недільної днини. Під час рандеву біля фонтана підійшов молодий чоловік і спитав, чи може до винуватців торжества долучитися його приїжджий родич. У моряків душа нарозхрист, одразу дали добро, тим паче, що невідомий теж був моряком. Вийшло так, що 69-річний Михайло Марюнич потрапив, як кажуть, із корабля на бал. Під час знайомства з’ясувалося, що він теж наш земляк – родом із Торуні, а прибув із Криму, де служив у молодості на Чорноморському флоті, а нині проживає. «Це для мене, наче сон», – щиро зізнався, радіючи спонтанній стрічі. На малу батьківщину навідався як з причини провідати родину, з-поміж якої найдорожчий його серцю батько Василь, учасник Другої світової війни, талановитий народний скрипаль, котрому вже виповнилося нівроку 94, а ще – на зустріч із однокласниками, аби відзначити 50 років шкільного випуску. Колись дали собі слово після полудня віку вже щороку зустрічатися, щоб знову побачити один одного. Цього разу до альма-матер із усіх-усюд зійшлося 20 посивілих її вихованців із сотні, підтвердивши вірність учнівській дружбі й ушанувавши в такий спосіб молодість.

Глава моряцького товариства Василь Гичка відтак мав честь запросити друзів на… свальбу, точніше – відгощування. Це так на місцевій говірці називають відголосок весілля. В суботу одружувався його молодший син Василь. Отож співали-танцювали коломийки моряки, споживаючи, до речі, фірмову горілку, названу на їхню честь – «Тільняшка». Звісно, були сердечні зичення молодятам-голуб’ятам Василю Гичці та Тетянці Карпович. І на адресу гостей в тільняшках линули добрі побажання, зокрема, аби колишнім матросам моря і океани були по коліна до сто років.

Підготував
Василь ПИЛИПЧИНЕЦЬ
Фото автора

Свіжий номер газети

новини

Calendar

Пн
Втр
Срд
Чтв
Птн
Сбт
Ндл
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
 
August 2017
 

ПОГОДА

вологість:

тиск:

вітер:

вологість:

тиск:

вітер:

вологість:

тиск:

вітер:

вологість:

тиск:

вітер:

...