«У НАС Є ЧИМ ПОСМАКУВАТИ, ДЕ ПЕРЕСПАТИ І ЩО ПОДИВИТИСЯ. ЗАПРОШУЄМО!»

Чим цікава для туриста Виноградівщина?

Туристичний сезон набирає розгону. До нього готувалися всі – підприємці, санаторні установи, чиновники. Виноградівщина зустрічає туристичне літо ще й створенням окремого відділу, який би мав опікуватися згадуваною сферою. «Чи буде ця робота ефективною і неформальною?» — цікавимося у керівника відділу туризму та транскордонного співробітництва Виноградівської райдержадміністрації Святослава Гала.

Святославе Михайловичу, ви очолили нову самостійну структуру. Чи є у вас особисте надзавдання, яке поставили перед собою, ідучи на цю посаду?

— Завдань багато. Розвитком туристичної галузі в районі займається багато підприємців. Згуртувати їх та надати посильну допомогу – це і є основне завдання відділу.

Кожен регіон (де створено туристичну інфраструктуру) формує в уявленні потенційних туристів певний стійкий образ, певні асоціації, пов’язані з краєм. Яким є потенціал Виноградівшини у контексті туризму й рекреації?

— По-перше – це вигідне географічне розташування й унікальний ландшафт району. По-друге – багатовікова історія і свідки тих подій — пам’ятки історії. По-третє – у нашому районі в мирі й злагоді проживають люди різних національностей та віросповідань. Також зазначу, що до нас легко можна доїхати, є де смачно попоїсти (багата й унікальна кухня), переночувати (готелі, приватні садиби), нам є що показати (музеї, пам’ятки, природа, фестивалі, народні ремесла).

Руїни замку Канків у Виноградові.

Чим і чому може бути цікава туристам історія Виноградівщини?

— Зі шкільних підручників історії відомо, що найдавніша стоянка первісних людей на території України відкрита у вересні 1974 р. на лівому березі Тиси, поблизу села Веряця (раніше Веряця адміністративно належала до смт Королево і стоянку назвали Королівською).

Також на території району, поблизу села М.Копаня, ведуться розкопки Дакійського городища.

Найдавніше поселення на території нинішнього Виноградова датується ІХ століттям, а вже у ХІ ст. для захисту населення зводиться на плато біля Чорної Гори перше укріплення — замок Канків (Канко), руїни якого збереглися до наших часів.

Севлюш (так називали Виноградів до 1946 року) пишається тим, що він перший з поселень краю в 1262 році удостоївся привілею називатися королівським містом…

Палац Перені з парком, римо-католицький костьол Вознесіння, монастир і костьол францисканців, будівля Угочанського комітату у Виноградові, руїни замку Нялаб у Королеві, дерев’яна церква ХVІІ століття у Новоселиці, дім солі у Вилоку (будівля датована 1417 роком), музеї та багато історичних пам’яток несуть у собі інформацію про минуле.

На Закарпатті з’явилося безліч фестивалів, присвячених всіляким напоям і стравам. Чи можна говорити про угочанські особливості цих свят і гастрономічних форумів?

— Фестиваль – це можливість презентувати на високому рівні той чи інший населений пункт з його особливостями – гастрономічний витвір, історична пам’ятка чи подія, традиційне ремесло чи унікальний звичай. У нашому районі поряд із Виноградівським відкритим фестивалем виноградарів-виноробів (не вина!) «Угочанська лоза» традиційно проводяться й інші гастрономічні сільські фести: черешень у Неветленфолу, начинки у Черні, волоських страв у Новоселиці. Також уже кілька разів відбувалися мелайний фестиваль у Пийтерфолво, ягідний у Дюлі, сливовий у Оклі та плануються – кавуна у Чепі й квасолі у Підвиноградові.

Як зробити ці фестивалі вигідними для сільських громад?

— Як я вже говорив, фестиваль – це свого роду реклама населеного пункту, можливість привернути увагу влади, інвесторів та туристів до принад села. В разі добротної реклами бренду на фестиваль з’їжджаються від 1 до 5 тисяч людей – а це потенційні покупці представленого товару (атракцій, їжі чи сувенірної продукції).

Чи має Виноградівщина підготовлені кадри для того, щоб належно приймати туристів?

— Виноградівський державний коледж готує молодших спеціалістів, фахівців з туристичного обслуговування вже дев’ятий рік. Вони володіють відповідними знаннями та іноземними мовами на потрібному рівні. Маємо в районі й випускників кафедри туризму УжНУ – одна з них проводить курси екскурсоводів для студентів коледжу і вже добирає дорослу групу. Нещодавно, до речі, закінчилися курси для тих, хто виявив бажання займатися підприємницькою діяльністю у сільському туризмі. А це, як правило, — власники приватних садиб.

Скільки є готелів, баз відпочинку, садиб і скільки туристів вони готові прийняти, якщо раптом усі захочуть приїхати на Виноградівщину?

— На території нашого району розміщені й готові прийняти туристів не тільки готелі та мотелі (від 14 до 80 ліжко-місць), а й санаторії (60 та 150 ліжко-місць), сільські садиби. Не буду занурюватись у цифри, але більше ста туристів — учасників туру «Карпат Експрес» було розміщено саме в приватному секторі у Виноградові та близько 50 — у селі Неветленфолу. Тож, на мою думку, проблем з поселенням гостей не виникатиме, все залежатиме від бажання, вимог та гаманця наших гостей.

Чи маєте программу-мінімум і програму-максимум? Чи є передумови для їх виконання?

— Найголовніше наше завдання – налагодити співпрацю органів влади та підприємців, спрямувати її на подальший розвиток сфери туризму та рекреації, збереження історико-культурної та архітектурної спадщини, охорони довкілля.

Результатом співпраці має стати формування конкурентоспроможного туристичного продукту, що відповідає сучасним міжнародним стандартам. Маю на увазі місто і район.

Для цього нещодавно провели зустріч із керівниками закладів та окремими підприємцями, які працюють у туризмі, вислухали їхні думки щодо організації курсів підвищення кваліфікації поварів та офіціантів, збільшення числа екскурсоводів, розширення популяризації туристичної привабливості району через ЗМІ та інтернет.

Значною подією, яка сприяє залученню туристів до району, є проведення фестивалю виноградарів-виноробів «Угочанська лоза». Його важко назвати винним, гастрономічним або фольклорним. Він увібрав у себе все. Театралізована хода – це історичний факт із минулого, визначення найкращого виноградаря та винороба – багатовікова традиція. На фестивалі сільські виставкові двори пригощають притаманними тільки їхньому населеному пунктові народними стравами, співають своїх співанок та вихваляються народними майстрами. Саме ж місце проведення свята – парк Перені – пам’ятка садово-паркового мистецтва.

Тож ласкаво просимо на Виноградівщину, і не тільки на фестиваль!

Запитував
Василь ГОРВАТ.

Виноградівський район.

Будьте першим, хто прокоментує цю новину!

Залишити коментар

Вашу електронну пошту не буде опубліковано.


*