Середа
22 листопада 2017 р.
Електронна версія газети
Нехай у ваш дім приходять тільки добрі новини

«УПАЛАСЬ НА КОЛІНА – ВСТАВАЙ НА НОГы», –

казав Кротон племінниці Ірині, нині знаній художниці

Нещодавня виставка до Дня художника в Ужгороді «Осінь-2017» подарувала мені випадкову зустріч із, як потім виявилося, племінницею силача з Білок Кротона (Івана Фірцака) Іриною Фірцак (на фото  Ірина ФІРЦАК (праворуч) із художницею Еммою ЛЕВАДСЬКОЮ). Ця сивочола жінка одразу привернула мою увагу під час кавування з митцями життєрадісністю та … білицьким акцентом. Коли я сказала, що мій батько родом із Білок, та ще й знав Кротона, вона щасливо вимовила: «Боже, якый світ круглый». Так і розговорилися.

Стрия Івана пам’ятає добре, «відколи м пуд ипирьов цабала» (під шовковицею повзала). «Силу волі у мині таку закалив, бо мій нянько по войні вмер. То був і за нянька», – каже 71-літня жінка, яка вже понад 20 років мешкає в угорському Будапешті. Кликав її «Ірінкою». Баскетбол, волейбол, велосипед – усе від Кротона. Дотепер пам’ятає його настанову: «Ірінко, упалась на коліна – вставай на ногы». Показує свою невелику книжечку «Жити… Творити… Любити». Так, вона пише вірші. До всього, сама її ілюструвала цікавими графічними роботами. Тут і портрет Івана Фірцака, котрого зобразила усміхненим і щасливим, яким і був у житті. А ще тут вірш – настанови стрия. Зокрема «не думай про біду, ліпше думай по доброту». Він не любив скиглити, шкодувати себе. І їй забороняв. «Не ный, ни скули, не злися, про щастя, радість заспівай, щасливому жити легше май» (із вірша). Був набожний, як і вся родина. Пані Ірина каже, що жили в Телятинци у Білках (мікрорайон): стрий – на вулиці Івана Франка, а вони – на Лесі Українки. Брат Кротона Петро, – теж у цьому мікрорайоні, а от Михайло – трохи далі. «Дружні сьме були, помагали єдно другому, кить штось. Вто самоє головноє – вби сім’я дружна», – каже. Дуже любила свою бабку.

Малювати почала ще в дитинстві. «Йой, мамка не встигала ми олівці купувати», – згадує. Тому в 1962-му вступає в Ужгородське училище декоративно-прикладного мистецтва. Кераміст. Любов до прекрасного прищепили знані митці – викладачем рисунка був Павло Балла, живопису – Віктор Медвецький та Віталій Звенигородський, кераміст – Костянтин Лозовий. По закінченні працювала в Ужгороді в рекламному комбінаті й художником-оформлювачем. Пригадує, як стрий приїжджав із виступами в обласний центр. На штанзі міг підняти її із подругами без зайвих зусиль. Сила передалася і їй. «Ще донедавна годна была’м 50-кіловий міх на пличі верти. Тепер уже не бируву. Сила є, а коліна не служать», – каже…

Кротон у виконанні племінниці

Подруга пані Ірини, художниця-педагог Емма Левадська розповіла: «Іра – величезний трудоголік. Усе життя так працює, що інші можуть тільки позазд­рити. Сама, фактично, собі будинок збудувала. Освоїла кілька професій. Вона керамік, але працювала 15 років у рекламі. Мало того, десь у 50 почала писати вірші. Оце все і тримало її на плаву. Бо багато життєвих проблем було. Але вона змогла викарабкатися. Слава Богу, в Угорщині все добре. І найголовніше, що Іра не забуває Закарпаття».

Роботи Ірини Фірцак

У 2012-му в закарпатському музеї народної архітектури та побуту мала персональну експозицію живописних робіт. А в 2013-му вже була виставка чотирьох художниць у обласному музеї імені Й. Бокшая – Ірини Фірцак, Маріанни Малеш, Емми Левадської та Любові Слободської. Презентували й натюрморти з квітами пані Фірцак – адже вона ще й членкиня Об’єднання професійних художників Закарпаття.

Моя співрозмовниця каже, що на переїзди доводиться витрачати час, нерви, але то все з якоюсь радістю, бо їде на батьківщину. Згадує з гумором, як везла на одну з виставок роботи, і на нашому кордоні її протримали 4 години: «Не мала’м папіря – запрошення при собі, але на комп’ютер надіслали». Все закінчилося добре – вибаченням, теплим чаєм і спілкуванням.

...і книга

Пані Ірина навідується і в Білки. «Нещодавно тітка померла. Тут ще брати-сестри. Не так ся часто вже стрічаєме, як колись. Ниє часу», – розповідає. Радіє, що має правнука Костика. А в Угорщині живе з сином. Рідну говірку не забуває: «Каже ми якось Зірка (нині покійна донька Кротона): ты давно з домів пішла, а май файно говориш по-нашому, чим я, живучи в Ужгороді». Зізнається, що дедалі частіше тужить за мамкою. «Такоє файноє імня мала – Йоганка (знаєте, є сята з таким імням). Цитує вірш: «Моя мамка косиці садила, моя мамка косиці полола… Файно косиця розцвітала, до мої мамки головку нахиляла…» Тому й не дивно, що її девізом є «творити до посліднього дня живота. Бо люблю свій рідний край. Май більше люблю косиці. І хотіла бым, обы душа каждого чоловіка розкривалася, як сі прекрасні цвіты».

Оксана ШТЕФАНЬО
Фото автора

Свіжий номер газети

новини

Calendar

Пн
Втр
Срд
Чтв
Птн
Сбт
Ндл
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
 
December 2013
 

...