ВІД ЕСТРАДНОЇ БРИГАДИ ДО АНСАМБЛЮ СОЛІСТІВ «ГАРМОНІЯ»

пройшов за 70 років один із найстаріших колективів Закарпатської обласної філармонії

Історія ансамблю солістів «Гармонія» розпочалася в далекому 1947 році, коли в наймолодшій області Радянської України задля організації концертної діяльності в краї, популяризації класичної музики, естетичного (і, звісно, «правильного» ідеологічного) виховання різних верств населення створили естрадну бригаду. Це була група з кількох талановитих співаків, які виконували вокальні номери під супровід баяна або фортепіано.

Згодом колектив перейменували на «Музичний лекторій», аж поки не отримав нинішню назву. За багаторічну історію ансамбль виконав силу-силенну програм і концертів, безліч разів побував у кожному куточку Закарпаття, виступав на відкритих майданчиках і військових полігонах, на полонинах та в сільських клубах, об’їздив із гастролями Україну й гідно презентував наше мистецтво за кордоном. Тут відточували свої таланти такі неординарні особистості, як Ельвіра Зіброва, Марія Шелевер, Олександр Теліга, Жанна Гелетіна, Клара Лабик, Василь Марюхнич, Володимир Стегней, Володимир Машіка.

Нині ансамбль солістів «Гармонія», зберігаючи кращі творчі традиції своїх попередників, вишукує все нові й нові музичні форми та засоби вираження, щоб залишатися цікавими для глядача різного віку. Принайм­ні таку задачу перед колегами ставить заслужена артистка України Оксана Ільницька-Хархаліс, яка пройшла в цьому колективі шлях від учасниці до художнього керівника.

Пані Оксано, на порозі такого ювілею прийнято підбивати певні підсумки, згадати про тих, хто долучився до історії вашого колективу й творить його сьогодення.

– Справді, це серйозна дата. Це наче людське життя, яке за Святим Письмом триває 70 років, а понад цей вік сприймається як дар Божий. Без сумніву, колектив пройшов великий шлях. Я працюю в ансамблі вже 32 роки, що складає майже половину його історії. І дуже цим пишаюся. З приємністю згадую початок роботи, бо це були роки моєї молодості, сповнені несамовитої енергії й наснаги, планів і сподівань. До того ж, тут в усі часи працювали кращі виконавці, справжні таланти, які прославляли Закарпаття далеко за його межами. Скажімо, мені пощастило впродовж багатьох років пліч-о-пліч працювати з народними артистами України Марією Зубанич та Петром Матієм, заслуженим працівником культури України Надією Підгородською, Михайлом Рибалком. Не можна не згадати тих яскравих солістів, які стояли біля витоків, – Клавдію Сєрую, Василя Петрецького, Марію Парфьонову, Ельвіру Гедєш, майстра художнього читання Олександра Прогораєва, баяністів Геральда Євка, В’ячеслава Горая, піаніста-концертмейстера Юрія Кречковського. Незабутній слід в історії нашого колективу залишив видатний композитор Дезидерій Задор: він був особисто причетний до творчого становлення ансамблю, їздив із ним на гастролі по Україні. Втім, я знаю про це лише з розповідей. На жаль, у нас дуже скупі відомості про той період. І взагалі історія нашого колективу потребує додаткового вивчення й опису. Свого часу я просила про це нашого колегу, нині вже покійного Бориса Дерду. Надзвичайно ерудований, різнобічно обдарований, він довгі роки пропрацював у складі ансамблю як ведучий, лектор-мистецтвознавець, співак. І зумів би впоратися з такою непростою задачею. Та не судилося – надто рано пішов від нас у засвіти. Вкрай мало збереглося й світлин чи відео. Це вже зараз скрізь фотографують, знімають на камеру, викладають в інтернет. Скажімо, за ті десять років, що я очолюю «Гармонію», картина кардинально змінилася. Ми вже маємо свій невеличкий архів, відео з концертів. І по-справжньому «золотим фондом» можна назвати аудіозаписи наших неперевершених зірок Марії Зубанич і Петра Матія, зібрані за багато років їхньої творчої діяльності.

Щодо концертних програм, то за радянської доби всі вони були певною мірою з ідеологічним відтінком. Звичайно, виконували ми й українські народні пісні, старовинні романси, класику. Концертів було дуже багато, і практично всі на виїзді, а не в філармонії. Виступали на заводах, у колгоспах, школах… Важко сказати, де нам не доводилося бувати.

А як сприймала тодішня публіка – сільська чи робітнича – класичну музику, мистецтво такого штибу?

– Найважче було виступати перед дітьми. Школярів вражала академічна манера співу. Особливо жіночі голоси, бо чоловічі звучать природніше
для слуху. І дітвора починала хихотіти. Але це була перша реакція. Потім юні слухачі призвичаювалися. Щодо дорослої публіки, то вона завжди сприймала наші виступи гарно, тепло. Все-таки за радянських часів класична музика постійно звучала на радіо і телебаченні, часто транслювалися концерти, оперні спектаклі.

Знаю, що була у творчій біографії вашого колективу й поїздка до Чорнобильської зони.

– Так. Я прийшла у філармонію у 1985 році. А роком пізніше сталася Чорнобильська трагедія. Коли ж після аварії поза зоною відчуження збудували містечка для потерпілих, туди поїхала велика група закарпатських артистів, у тому числі й наш «Музичний лекторій». Ми пробули два чи три дні, мали багато виступів на імпровізованих майданчиках просто неба. Хотілося втішити, підбадьорити людей, які зазнали такого горя.

Які зміни відбулися в колективі за часів незалежної України?

– Суттєво змінилися і форми, і зміст нашої роботи. По-перше, зникло ідеологічне підґрунтя, що позитивно відобразилося на нашій творчій свободі, виборі репертуару і пошуку нових форм виразності. По-друге, у складі «Гармонії» з’явився інструментальний ансамбль народних інструментів, що надзвичайно розширило нашу творчу палітру й виконавські можливості. Я з великою повагою і вдячністю ставлюся до кожного з цих виконавців, бо це не лише віртуозні музиканти-солісти, професіонали вищого ґатунку, а й прекрасні люди. Вони знають і люблять свою справу. Хочу назвати кожного персонально. Отже, маємо трьох домристів: Анастасію Жужгову, Наталію Олашин та Олександра Олашина. Довершує інструментальний ансамбль чудовий баяніст Михайло Бровді. Деколи з нами виступає й ударник Артем Фурдь, особливо в програмах, насичених ритмічною, танцювальною музикою. Дуже цінну роботу для нас виконує Анастасія: вона є автором практично всіх наших обробок та інструментовок. А це дуже нелегка й клопітка праця.

Розкажіть про нинішній склад співаків-солістів.

– Найповажнішим «старожилом» колективу є наш шановний Петро Матій: він прийшов у «Музичний лекторій» рівно 40 років тому. Я друга за «давністю» в ансамблі.

Чудово зарекомендував себе молодий виконавець, колишній учень Петра Матія, випускник Львівської національної музичної академії ім. М. Лисенка Михайло Подкопаєв. На жаль, недавно «Гармонію» з різних причин покинули такі перспективні співаки, як Мирослава Швах-Пекар й Олександр Товт. Натомість у нас з’явилася нова солістка-сопрано Марія Лавра. І радіємо, що маємо чудову ведучу концертів Наталію Делеган. Звичайно, хотілося б, щоб колектив оновлювався. Все-таки сцена вимагає молодості й краси. Але досвід і майстерність не менш важливі. А вони з’являються з роками. От візьмімо нашого Петра Матія – він просто непідвладний часові. Прекрасно звучить і виглядає на сцені, артистичний, темпераментний, універсальний співак, здатний втерти носа будь-кому молодому. Його «золотий баритон» із віком лише набирає краси і барв.

Глядач, напевно, пам’ятає цілу низку ваших останніх концертних програм: «Український романс», «O sole mio», «В ритмі танцю», «Єврофольк», «Арія» тощо. Що з цього переліку вам найбільш близьке і які пласти музики плануєте піднімати надалі?

– Справді, останнім часом ми плідно працювали, деколи трохи експериментували. Зокрема в програмі «O sole mio» не лише показали красу італійських, неаполітанських пісень, а й спробували заспівати класику під супровід народних інструментів. Вийшло дуже свіжо й оригінально. Неймовірно цікавою для нас самих була робота над програмою європейського фольклору. Адже це популярні твори, кращі пісенні зразки народів Європи: німецькі, італійські, французькі, іспанські, румунські, ірландські тощо. Нам приємно, що й публіка вподобала цю програму, ми отримали багато хороших відгуків.

Великою мірою ви заслужили такий успіх тим, що виконуєте ці твори мовою оригіналу.

– А в нашій професії це просто необхідно. От наш соліст Михайло Подкопаєв за першою освітою англійський філолог. Це неабияк стало йому в пригоді: він чудово виконує ірландські балади, музику в стилі регтайм, босанова тощо. Зрештою, у сучасному світі всім бажано б володіти іноземними мовами. А якщо співак не знає мови, то мусить бодай розуміти, про що співає, займатися самоосвітою (чи з педагогом), працювати над вимовою.

А як щодо вас? Ви теж часто виконуєте твори німецькою, французькою, іспанс
ькою.

– Не скажу, що досконало володію котроюсь із них. Але змолоду маю добру здатність до «мавпування» – наслідування й відтворення. Власне, це притаманне багатьом співакам через особливості нашого слуху. Звісно, обов’язково шукаю переклад, додаткову інформацію про твір. Інакше, як створити необхідний сценічний образ?

Як готуєтеся до ювілею? Чим порадуєте шанувальників, які прийдуть розділити з вами це свято?

– Перш за все, різноманітною програмою. Ми плануємо вибрати кращі номери, а також додати кілька нових творів. Буде потроху музики різних стилів і жанрів, включно з популярною італійською, американською, іспанською, аргентинською. Ще один приємний подарунок від філармонії до нашого ювілею – це пошиття нових сценічних костюмів. Матимемо два комплекти одягу – у народному та академічному стилі. Сподіваюся, вони сподобаються і нам, і публіці. Адже для нас дуже важливо, як ми виглядаємо, з яким настроєм виходимо на сцену, як глядач сприймає наш виступ. Щиро запрошуємо всіх причетних до творення історії ансамблю (можливо, хтось із наших колишніх колег виступить цього вечора разом із нами на сцені) та шанувальників нашої творчості.

Отже, святковий концерт із нагоди 70-літнього ювілею ансамблю солістів «Гармонія» Закарпатської обласної філармонії відбудеться 31 травня о 18.30. Художній керівник колективу – заслужена артистка України Оксана Хархаліс. Керівник інструментального ансамблю – Анастасія Жужгова. Ведуча концерту – Наталія Делеган. Вхід вільний.

Підготувала
Таїсія ГРИСЬ

Будьте першим, хто прокоментує цю новину!

Залишити коментар

Вашу електронну пошту не буде опубліковано.


*