Середа
22 листопада 2017 р.
Електронна версія газети
Нехай у ваш дім приходять тільки добрі новини

В’ЯЧЕСЛАВ БІГУН уЗЯВСЯ ЗА ФІЛЬМ

про письменника Івана Чендея

Відомий міжнародний кіномитець та правник В’ячеслав Бігун родом із Тячева. Доробок режисера відзначений понад 30-ма нагородами, його презентували в багатьох країнах світу.

Більшість своїх робіт він уперше показує саме тячівцям, героями фільмів зазвичай стають закарпатці. Остання праця пана В’ячеслава – кіно-есе «Криниця Чендея». Це спогади про письменника з уст його дружини – Марії Чендей. Символічно, що вперше стрічку презентували в Дубовому під час відзначення 95-ліття з дня народження Івана Чендея, наразі відбулося вже 5 показів.

Пане В’ячеславе, як виник задум створити фільм про Івана Чендея?

– Ідея з’явилася спонтанно, але не випадково. У 2016 році в Україні почали інтенсивніше змінювати найменування вулиць у зв’язку з декомунізацією. Тоді й вирішив написати листа тячівському міському голові й запропонувати кілька імен людей нашого краю. І першим на думку спадає Іван Чендей. Про цього славного чоловіка мені розповідав тато, який знав його особисто. Запам’яталося, що в письменника теж був син Славик. З’ясував, що вулиці, які носять його ім’я, є в Дубовому та Хусті. З інтерв’ю Олександра Гавроша та Іванки Когутич дізнався, що в Ужгороді проживає дружина Івана Михайловича. І відтак 5 лютого 2016-го пишу родині Чендеїв і ділюся ідеєю фільму. Я запросив їх влітку до Тячева на показ моїх стрічок. Вони приїхали, і між нами виникла взаємна симпатія. А за певний час у будинку Чендеїв в Ужгороді розпочинаю вивчення родинних матеріалів, навіть трохи живу в кімнаті митця. Тоді, власне, й зафільмовую інтерв’ю з Марією Іванівною.

Що вона Вам розповіла?

– Чимало цікавого та проникливого. Її щирість мене вразила. Вона відверто розповіла про себе, пісень заспівала. Наша бесіда стала її останнім інтерв’ю. Тому й осмілився опри­люднити його у формі твору, який не завершений, але може публікуватися.

Як довго тривав збір матеріалів до фільму?

– Кіно-есе «Криниця Чендея» – це короткометражка за спогадами Марії Іванівни, зі спілкуванням із онучкою Ольгою. І ця стрічка є лише частиною художньо-документального фільму про Івана Чендея, який маю намір зробити. Його робоча назва – «Світоч наших предків». Тому збір матеріалів ще триває і, гадаю, праця триватиме роками. Йдеться про те, аби в одному фільмі екранізувати фрагменти творів письменника та розповісти про нього. Для цього потрібен час і ресурси.

Чи не буде складно реалізувати задум?

– Головні труднощі наразі з відбором фрагментів творів, їх сценарним опрацюванням і відтак реалізацією. А творів у Івана Михайловича десятки. В 2017-му, до 95-річчя письменника, вийшов фундаментальний збірник спогадів, статей, есе «Іван Чендей у колі сучасників». Є й сотні публікацій критиків і шанувальників. Усе це потребує належного опрацювання. Зробити такий фільм – це як захистити докторську дисертацію на міждисциплінарну тему з літератури, кіномистецтва, народознавства, й зробити це з любов’ю.


Витяг із фільму «Криниця Чендея»

Марія Чендей про роль Івана Чендея у фільмі «Тіні забутих предків»: «Викреслили, що сценарій фільму «Тіні забутих предків» писав Чендей. І після того, як треба було згадувати, то не находили й не згадували. Десь було на сайті, який Марійка (донька. – Ред.) має. Але ж то не кожен має вдома… А по радіо не казали. І я дома бунтувала. Кажу Марійці: «Чого не згадують тата»? Головний сценарист – це Чендей. Параджанов жив у нас місяць. І він не знав настільки українську мову, щоби міг сам писати сценарій. Чендей перекладав йому. А Параджанов каже: «Треба так, і так». Чендей переключався і робив. І тоді Параджанов казав: «Очень хорошо. Очень хорошо…».


Зараз іде підготовча робота. Дещо вже зафільмовано, як-от із Марією Чендей, Іваном Мешком, Степаном Стойкою. Це люди-велетні, свідки епохи з майже столітнім досвідом. Почали працювати і в Дубовому.

Розповім іще таку історію. Ми відзняли матеріал. Але його частину мало не втратили, бо вийшов із ладу пристрій, на якому зберігалася повніша копія. Довелося звертатися до спеціалістів. Його відновлювали місяці. Благо, що вдалося зібрати кошти (допомогла й родина Чендеїв), аби, по суті, «викупити» той матеріал.

Яким цей фільм є для Вас?

– «Світоч наших предків» може стати кінематографічною пам’яткою краю.

Лідія БІЛАК
 

Свіжий номер газети

новини

Calendar

Пн
Втр
Срд
Чтв
Птн
Сбт
Ндл
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
 
December 2013
 

...