ЗАКАРПАТСЬКИЙ СЛІД

в Українському вільному університеті у Празі

У столиці Чехії відкрилася виставка «(Не)щаслива Україна. Визначні діячі Українського вільного університету в Празі. 1921–1945», яка присвячена 70-річчю переїзду університету до Мюнхена. Її організатором стали Академія наук ЧР та Карловий університет, у приміщеннях якого свого часу знаходився острівець свободолюбивої прогресивної української освіти. Для Чехії діяльність Українського вільного університету є складовою її власної освіти та історії, бо чимало його викладачів викладали і в чеських вищих навчальних закладах.

Про це розповіли на відкритті виставки ректор Українського вільного університету Ярослава Мельник, заступник декана філософського факультету Ева Волдржіхова-Беранкова і доцент Празького університету Петр Главачек. Вони також наголосили, що історія УВУ важлива для обох країн, адже його відомі вчені-викладачі Іполит Бочковський, Дмитро Антонович, Юрій Шевельов ще у минулому столітті наголошували, що Україна є частиною Європи.

Український вільний університет був заснований у Відні у січні 1921-го науковцями і громадськими діячами, які після Першої світової війни й українських визвольних змагань опинились у еміграції. А вже восени того ж року університет був змушений переїхати до Праги, де одержав приміщення та фінансову підтримку від уряду Чехословацької Республіки. Упродовж свого існування в Празі УВУ розгорнув багатогранну педагогічну, науково-дослідницьку й видавничу діяльність, визнану в тодішній Чехословаччині та поза її межами.

Виставка, що розмістилася у приміщенні філософського факультету Карлового університету, розповідає про празький період його існування (1921–1945 рр.). В експозиції представлено біографії близько тридцяти відомих українських учених та громадських діячів, серед яких є і двоє просвітителів, чиї імена пов’язані із Закарпаттям. Це Августин Волошин та Іван Панькевич.

Августин Волошин (1874–1945) — педагог, культурний і релігійний діяч, президент Карпатської України, був ініціатором заснування в нашому краї Товариства «Просвіта» (1919), «Учительської громади» (1929) та очолював Етнографічне товариство Підкарпатської Русі (1935), які проіснували до окупації Закарпаття Угорщиною у березні 1939. Після угорської окупації змушений був емігрувати до Праги, де працював професором УВУ, був продеканом філософського факультету, а наприкінці лютого 1945 року був обраний останнім празьким ректором Українського вільного університету.

Іван Панькевич (1887–1958) — український мовознавець, етнограф, педагог, громадський діяч — разом з А.Волошином підтримав ідею створення Товариства «Просвіта» в Ужгороді та розвинув його діяльність. Був секретарем «Просвіти», де за цей час у краї було засновано 142 читальні, педагогічний журнал «Учитель» (1920–1921), дитячий журнал «Віночок» (1920–1923), краєзнавчий щомісячник «Підкарпатська Русь» (1924–1938) та науковий збірник Товариства «Просвіта» в Ужгороді (1922–1939). Після угорської окупації Підкарпатської Русі та розпаду Чехословаччини переїхав у 1939 р. до Праги, де працював доцентом української мови та літератури в УВУ, після переїзду його в Мюнхен, у 1947–1951 рр. викладав україністику на філософському факультеті Карлового університету.
Після Праги виставка поїде у Мюнхен.

Оксана ЧУЖА.
Прага, ЧР.

Будьте першим, хто прокоментує цю новину!

Залишити коментар

Вашу електронну пошту не буде опубліковано.


*